Будь яскравою… або не будь

Танцівниця Анна, головна героїня повісті „Мілонгера” крізь призму свого танцювального досвіду сприймає абсолютно все. Навіть коханців вона міняє так само часто, як танцювальних партнерів. Проте, проїхавши всю Європу від танго-фестивалю до танго-фестивалю, повертається до чоловіка, ще не знаючи тоді, який неприємний сюрприз він їй підготував… Уже тридцять років потому, постарішавши, овдовівши, зробивши кар’єру хореографа, вона розповідає історію свого життя: для учнів – у вигляді танцю, для читачів – словами та образами. Бути яскравою або померти – таке кредо танцівниці Анни, від якого вона не відступає протягом усього свого життя. Часом, можливо, на шкоду собі… Проте таким чином Анна вносить у своє життя красу й екзотику, викликає захоплення в учнів, тамує свій біль, підживлює свою і чужу хтивість… А на самоті – розмірковує про своє минуле. І, схоже, ні про що не шкодує… Для повного апофеозу їй варто було померти молодою.

 

 

Молода авторка сміливо взялася за непересічну задачу: говорити про молодість вустами зрілої жінки. І виконала поставлене завдання на гідному рівні – маємо умовний час оповіді, поєднання кількох сюжетних ліній, і легку самоіронію ліричної героїні – таке нечасто трапляється у творах початківців. До однозначних позитивів „Мілонгери” слід зарахувати ще й непогано виписані характери і зворушливі побутові деталі. Одне слово, маємо цікаву лірично-еротичну з присмаком трагікомічного роман, написаний легкою і приємною мовою. Для Нани Куликової – лауреата „Смолоскипу” – цілком сподіваний результат, для читача – текст дійсно художньо вартісний.

 

Проте у бочці меду без ложки без дьогтю не обійтися… Авторка, схоже, за екзотикою матеріалу не помітила однієї пастки. Танго, як і будь-який танець, як і будь-яка субкультура, для невтаємниченого спостерігача залишиться чимось цікавим, але стороннім без наближеного ракурсу об’єктива авторської камери. Так от, цей невтаємничений спостерігач зможе побачити тільки загальний план, здогадуючись про те, які ж насправді бурхливі пристрасті “Мілонгери” недоступні для його розуміння. Танцюристка Анна розповідає історію свого життя недомовками, описуючи події і майже не торкаючись емоцій. Іноді здається, що окрім сексу і тілесності, її взагалі цікавить мало речей… Із заявленим сюжетом, гідним французького кіно, „Мілонгера” напевно претендувала стати глибокою психологічною прозою, а проте залишилася недомовленою оповіддю. Роман однозначно зацікавить аматорів–психологів, бо подібний до тесту на винахідливість читача, де невідомі ні засновки, ні результати. На поверхні маємо екзотику, а от визначати глибину чуттєвих пристрастей читачу доведеться самому.

 

“Мілонгера” також не залишить у спокої допитливого читача. Роман містить велику кількість нерозшифрованих танцювальних термінів. Чим відрізняється ганчо від хіро, а хіро, у свою чергу, від болео? Розбиратися у всьому цьому потрібно з допомогою додаткових джерел, бо книга про пристрасний танець не містить сухих приміток. А тим, хто спраглий до нових вражень і відкритий до пошуків, – вам “Мілонгера” стане гарним приводом, щоб провести день-другий у комфортному кріслі з книгою в руках.