Як Україна осоромилася у Франкфурті: вінки, стрічки та підліткова поезія Ліни Костенко

З 10 по 14 жовтня увага усього книжкового світу була традиційно прикута до Франкфурта, де відбувалася 64 щорічна книжкова виставка. Цьогорічна статистика, як завжди, вражаюча: більше 100 країн-учасниць, 7000 міжнародних видавців, 3200 івентів, 4 конференції. Почесним гостем була Нова Зеландія.

 

Національний стенд України, який оформив Державний комітет телебачення і радіомовлення, показав, що на мапі книжкового світу наша держава – це радше сумне провалля, аніж пишний яр. У прес-релізі, який розіслав Держкомітет телерадіомовлення перед виставкою, гордо заявляли про 12 метрів квадратних виставкової площі. Звичайно ж, порівнювати площу нашого стенду зі стендом Росії чи Польщі якось некоректно, якщо згадати про те, як виглядають тамтешні книжкові ринки і наше псевдоринкове борсання, але навіть на площі стенду Словаччини помістилося б шість стендів України, а скільки Словаччин поміщається на території України, нагадувати зайве.

 

Що найкраще символізує книжковий ринок України? Те ж, що і українську культуру в очах наших чиновників загалом – молодиця у вишиванці й вінку, зафотошоплена на фоні золотого лану, соняшника і тину з глечиком. Мабуть, цей банер універсальний (має свій номер ГОСТ ще з часів Брєжнєва) і представляє Україну на всіх культурних подіях. Бракувало тільки сала і завивання Поплавського, – пише Лесь Белей для «Тижня».

 

Національний стенд України цього року покращили пластмасовими квітами та кольоровими стрічками з вінків.

У прес-релізі Держкомтелерадіо обіцяли, що на нашому стенді будуть книжкові новинки вітчизняних видавництв, а також книги, випущені останніми роками за бюджетною програмою «Українська книга». Представлені «книжкові новинки» відібрали нерепрезентативно і хаотично. Загального видавничого каталогу, як водиться на інших національних стендах, у нас не виявилося, були тільки три брошурки: «Нові книги видавництва «Либідь»» для міжнародної виставки спеціально українською мовою, каталог журналу «Личности» общєпанятною регіональною мовою та єдиний англомовний каталог, який, щоправда, випустила агенція «Glagoslav Publications». У ньому, окрім кількох українських письменників, представлені Захар Прілєпін, Єлєна Чижова, Алєсь Адамовіч, Хамід Ізмайлов та ін.

Я підійшов до національного стенду і вдав зацікавленого англомовного іноземця. На питання «May I ask You a few questions?» –одна репрезентантка українського книговидання налякано штурхнула іншу «Слушай там па-анґлійскі, ета к тібє». Далі наш діалог виглядав так:

– Ви не підкажете, які автори зараз в Україні найцікавіші?

– Зараз на стенді немає видавців, я не зможу вам допомогти.

– А ви особисто яких українських авторів читаєте?

– Я не читаю українських авторів, тільки англійських…

– І що ви взагалі не знаєте, які автори популярні?

– Ну, Марія Матіос і Ліна Костенко…

– І що це за література?

– Це підліткова поезія…

І які тут проблеми з цифризацією книговидання, якщо й самого книговидання не видати.

Ложкою меду в бочці дьогтю української присутності у Франкфурті був стенд київського «Мистецького арсеналу». Він виглядав доволі пристойно на фоні інших стендів подібного типу: мав оригінальні банери, достойні українські альбоми і каталоги. Можливо, хоч хтось з тисяч відвідувачів виставки запам’ятає цю експозицію, а не так званий національний стенд, що нагадує напис «Тут був Вася» на готичному соборі.

За матеріалами «Тижня»

  • … скажу  одне для автора статі: не плюй в колодязь з якого п”єш воду! Іуда, однозначно!!! 

    • Десна

      А що автор написав неправдиве, пане Іване? Як на мене, то сьогодні в принципі Україна, за рідкісними винятками, не може виставити гідних видань, а загальну ситуацію у вказаній сфері визначають, знову ж таки за рідкісними винятками, дилетанти або клерки.

  • Jjkj

    Кто пьет воду из твоего обосранного колодца, БЫДЛО? 

  • T.M.

    Підтримую автора цієї статті цілком і повністю! Дівчина,
    калина і вишита рушничина не єдині символи України. І патріот не той, хто весь
    час вихваляється, так само як людина, котра реально дивиться на речі не є …
    (образливих слів попередніх дописувачів не цитуватиму). Національний стенд на
    книжкових ярмарках за кордоном уже давно є наболілою темою у фахових колах. У
    сусідній Росії існує спеціальний департамент книжкових ярмарків і пропаганди
    читання, де працюють професіонали. А у нас все відбувається по принципу
    “свій до свого по своє” і ось вам результат.

    А бачили б ви український стенд на минулорічних
    Московському та Франкфуртському
    ярмарках, ото був справді жах! І тільки відкрито заговоривши про проблему можна
    привернути увагу спільноти до її вирішення. 

  • Роки ідуть, а оформлення стенду не міняється, як і склад делегації. З якої на стенді, власне сидить одна Бабілюлько з падруженцієй, а решта приїхала по Німеччині погулять.

  • Коли вже буде кінець цьому жаху…

  • господи…та що ж це коїться у світі..??