Українські священники вимагають заборонити книгу “Еротика у творах мистецтва”

Священики Запорізької єпархії УПЦ МП зажадали від Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі заборонити в Україні книгу мистецтвознавця Едварда Люсі-Сміта “Еротика у творах мистецтва”.

Архієпископ Лука (у миру – Андрій В’ячеславович Коваленко) на сайті Запорізької єпархії виклав своє розлоге звернення до голови Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі В. В. Костицького стосовно книги Едварда Люсі-Сміта “Еротика у творах мистецтва”.

На думку голови Запорізької єпархії, це богохульні книга, що пропагує порнографію, гомосексуалізм, міжрелігійну ворожнечу, блюзнірство і неповагу до релігійних образів і символів.

Побоюючись, що ця книга може потрапити в неокріплі дитячі руки, він вважає, що перегляд її дитиною “буде сприяти деградації його статевого потягу, зміні уявлень про навколишній світ, змінами у психіці, особливо в емоційній сфері”.

Але не тільки про дітей дбає український архієпископ. Адже, на його думку, ця книга популяризує непристойності, у тому числі культу смерті. Вона закликає читачів жертвувати життям власних дітей, своїм здоров’ям в ім’я служіння розпусти, сприяє розвитку любові до смерті, викликає агресію, спрямовану і на оточуючих, і на самого себе.

Назвавши книгу Едварда Люсі-Сміта яскравим проявом постмодернізму і проявом деструктивних сил, зацікавлених у розпалюванні міжрелігійної ворожнечі через спотворення образу християнства, архієпископ закликав комісію вилучити книгу з торговельної мережі та заборонити її поширення на території України.

При цьому він посилається на Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий в 1966 році. А точніше, на ті його рядки, у яких сказано, що “на свободу може накладатися заборона, якщо це необхідно для поваги прав або репутації іншої людини або захисту національної безпеки, громадського порядку, здоров’я і моралі суспільства”, а також на закон України “Про захист суспільної моралі ” та Кримінальний кодекс.

Мистецтвознавець Едвард Люсі-Сміт – автор книг з мистецтва, фотографії, який широко видається у світі, та процює в зборах Національної портретної галереї в Лондоні, Музеї мистецтва в Новому Орлеані та Інституті американського мистецтва імені Батлера, ймовірно буде досить здивований такою заявою.

Утім, це навряд чи вплине на його репутацію в світі культури. Адже за своє життя Едвард Люсі-Сміт опублікував понад 100 книг, включаючи біографію Жанни д’Арк, один історичний роман і більш ніж 60 книг з мистецтва.

Новости литературы

  • Olga Kuznetsova45

              А, чого вже там… Музеї позакривати
    , повилучати з бібліотек альбоми репродукції живопису – починаючі з епохи
    відродження, бо там тієї, з точки зору фарісеїв-невігласів
    “порнографії” – хоч греблю гати, порозтрощити давньогрецьку
    скульптуру – а заразом і голови тих, хто милувався подібними зображеннями,
    підірвати храм у Кунджарахо, заборонити навіть науковцям ознайомлюватися з
    Камасутрою та Запашним Садом вкупі з Гілкою Персика, а Записки біля узголівя
    дорівня ти до екстремістської літератури… Що там? А, вилучити з Вітхого
    Завіту Пісню Пісней Соломонову – бо комусь спаде на думку, що більш чуттєвої
    речі взагалі не було ніколи і ніким написано! Лікарям – та навіть студентам в
    медвишах заборонити дивитися на оголене людське тіло – хоч жіноче, хоч
    чоловіче, бо, не приведи Боже, щось у бідній студентській голові перемкне і
    зявляться соромницькі думки, а діагноз ставити виключно за пульсом, як у
    стародавньому Кітаї.

               Що ж – останній хрестовий похід – не
    за Граалем, не за Гробом Господнім – за нашою с вами, друзі, моральністю!
    Тільки моральність ця базуватиметься на невігластві, неосвіченості, комплексах
    та страхах…  Давайте не мудрствувати
    лукаво, а за прикладом , яких в історії з часів інквізиції  і до новітніх часів  вистачає, 
    з метою морального очищення суспільства підемо маршем  «За моральність», зі смолоскипами та   запалимо 
    на площах  міст багаття з  «неправильних» книжок, художніх полотен
    та  – а що вже там дріб’язок тримати – і
    з авторами заразом!  Хоч з живими, хоч з
    мертвими – а то, бач, лежать собі у похованнях, квіти від вдячних (і
    розбещених, як виявляється) нащадків 
    приймають…  Хто там? Рабле?У
    вогонь! Апулей –а, собацюра, розкладаєш 
    нашу молодь  морально, – у
    багаття! А хто там  вищить та скавчить –
    мовляв, надбання людства, перлини мистецтва? Ота  бібліотекарка?  Хапайте та 
    теж у вогонь!  А що там той  юнак блідий з палаючим поглядом  крадькома читає? «Коханець  леді Чатерлі»? Який жах! Й його, і книжку –
    знищити!  

                Другим етапом – подивитися уважно в
    бік  східної сусідки. Лідер там
    недарма  себе у якості альфа-самця
    лелек  продемонстрував…  Відтепер 
    дітей будуть приносити виключно лелеки. 
    А на першому  перехідному  до цієї радісної і високоморальної доби  етапі  
    доведеться молодятам під час укладання шлюбу у РАГСІ видавати  талончики на право  кохатися. Ой, даруйте… З точки зору  полум’яних борців за моральну чистоту
    громадських лав, цей акт інакше, як зляганням, віднині  називати не можна.  А далі – справа за науковцями: винайти препарат
    (наприклад, з назвою «Моралін») для щеплення, завдяки  чому у людини будь який витвір мистецтва,що
    оспівує радість буття, любов, кохання  –  викликатиме напад найжорстокішої алергії , а
    спроби  сексуального контакту  будуть 
    неймовірно болісними. І тоді 
    «плодитися і розмножуватися» 
    будуть виключно герої …   

                Фантазувати  з цього приводу та сміятися можна довго. Якби
    це дійсно не було так сумно. Бо не з того боку 
    до захисту моралі та духовності підходять  панотці та їх прибічники у владі (до речі,
    чому це завжди саме  представники
    православної церкви диктують 
    можновладцям, як діяти і які закони 
    ухвалювати? Адже всі конфесії рівні – і до того ж, держава у нас
    світська – але це вже окрема тема).  Бо
    аморальність –  це не занадто коротка
    спідниця чи  оголені перса
    рубенсівської   чи рембрандтівської
    жінки…  Вона може проявлятися і в
    демонстрації   в  телешоу 
    ображеної природою  вбогої людини
    в якості «гвіздка» програми, і смакування того, як  висловлювання   учасниці програми, що явно «не дружить» з
    реальністю,  звеселяють аудиторію (як це
    було на  одному з  випусків «Х-фактора» – так звана «дружина
    Кіркорова).  Чого ж тут  попи мовчать? Чи в традиції православних
    знущатися та глузувати  над юродивими, та
    більше – робити з цього цирк?   Хоча…  Чого це я розходилася, коли більшість з тих,
    хто сьогодні керує державою, викликають сумніви 
    в своїй спроможності  адекватно
    оцінювати дійсність, відповідати за свої слова та вчинки та керувати ними…