Гра на звалищі архетипів

Іздрик. АМ™: Новели. – Львів: Кальварія, 2005. – 260 с.

В одній із попередніх Іздри­кових книжок під назвою «Острів КРК» кількадесят останніх сторінок займає авторський коментар, який «можливо, крім самого автора, нікому не потрібен». Інший роман – «Воццек» – ледве не посторінково відчитував письменник, філософ та культуролог Володимир Єшкілєв у літературо­знавчому есе «Воццекургія Бет». Із найсвіжішим Іздриковим творінням «АМ™» ситуація інакша. Як допоміжний – чи то додатковий – матеріал для розуміння тексту читачеві пропонують тільки дві коротенькі анотації Марка Павлишина та післямову Світлани Матвієнко, котрі нічого не нав’язують і не тиснутьна читача авторитетом автора. Схоже, Іздрик цього разу вирішив цілком віддати своє творіння на поталу читачам-інтерпретаторам.

 

«АМ™», що визначена підзаголовком як компіляція (хоча може йтися і про «композицію», ймовірно джазову), складається із текстів – Іздрикових і чужих, – поєднаних між собою взаємними смисловими перехрещеннями. Таким чином, вибудовується певна багаторівнева нелінійна послідовність, впорядковане обігрування теми, що часом вибухає поліфонією іздрикових маній і фобій. Це «може бути, а може й не бути різновидом безуму», адже, зрештою, словами Чеширського Кота із Керолівської «Аліси в країні чудес» «нічого не поробиш – ми всі тут не при своєму розумі – і ти, і я».

 

Сюжетна структура «АМ™» дуже вишукана. Історії перетинаються, вростають одна в іншу, відходять і повертаються до витоків. Сіамські близнюки, місто-руїна, сни арктичного пса, світ очима автомобіля, порносюжети, поїзди, втечі, психлікарня-таємний орден, містичні дійства – це лише приблизний перелік образів і сюжетів, якими сповнені сторінки Іздрикового тексту. Але, попри вивершену розмаїтість-розмитість, «АМ™» має головного, майже завжди наскрізного героя – Окрю Іржона – божевільного, письменника, алкоголіка, батька – таке собі напівшизофренічне-напівавтобіографічне «Я».

 

Незважаючи на всю свою «психопатологічність», нова Іздрикова книжка є напрочуд живою та елегантною. Іздрик зазнав метаморфоз – це вже не той маніакально-депресивний автор, знаний із «Воццека» або ж оповідань збірки «Острів КРК». Цього разу читачеві не доведеться продиратися через лексичні джунглі чи шукати виходу в присмерк чужої душі. Натомість знаходимо віртуозну постмодернову гру – гру в тексти і з текстами. За словами самого автора, «АМ™» єчимось на кшталт іграшки, виготовленої власноруч, щоб нею тішилися, нею бавилися, щоб вона подобалася, а отже, вона мусить бути якомога цікавішою і вишуканішою.

 

Іздрикова схильність до маніпулювання текстами аж ніяк не передбачає, що читач буде дешифрувати приховані та відверті цитати, алюзії чи натяки, перечитувати Борхеса, Набо­кова, Стоппарда, Шекспіра (Подер­в’янського?), адже всі ті «цитування», «значущі репліки», «містичні алюзії» не відсилають ні до чого іншого, окрім себе самих – йдеться не про авторів і тексти, а про архетипи й символи. Тут настає кінець інтертекстуальності, і це певна точка відліку, на якій залишається хіба прийняти гру або вийти з неї.

 

Насамкінець зауважимо: не варто чекати від Іздрика якихось особливих одкровень. Досить того кайфу, який отримуєш від читання.

 

Таня САХНО, Юля САХНО

Придбати книгу Іздрика : АМ™» в інтернет-магазині ВсіКниги.