Фантастичний мікс

Тимур Литовченко. Останній із струльдбругів. – К.: Кий, 2005. – 272 с.

«Останній із струльдбругів» київського письменника Тимура Ли­товченка – яскравий приклад того, як збірка фантастики може увібрати в себе різні прозові жанри: новели, оповідання, притчі й навіть штрих-етюд. Автор ніби бавиться калейдоскопом: хоча початок книги налаштовує на сучасність, згодом дія, вплітаючись у різні часові пласти, спускається аж до глибокої архаїки…

 

Книжка розпочинається з історії про безсмертного носія народної пам’яті, що залишився один після загибелі решти невмирущих («Останній із струльдбругів»). Він продовжує своє безсмертя в тілах онуків, пересаджуючи їм в мозок величезного павука. Страшно? Я, признаюся, не надто злякалась, бо за стилем ця історія швидше нагадує пригодницьке оповідан­ня. А ось розповідь про померлу бабцю («Дульцінея») дійсно наближається до повнокровного хорору з належно представленими кривавими анатомічними подробицями і загальним нагнітанням атмосфери. Розбавляє цю байку про живого трупа виразний суржик головних героїв і зрима моральна складова: не можна кидати батьків напризволяще. Оповідання «Старий» також нагадує «страшилку» про потойбіччя. Сюжет далеко не новий: до головного героя раптом навідується дідуган-привид із проханням знайти і поховати його кістки. Але автор прикрашає цей сюжет яскравим і навіть трохи комічним фіналом.

 

Зовсім осторонь від інших стоїть оповідання, в якому автор ілюструє, навіть, швидше, інтерпретує, біблійну історію першого братовбивства. «Каїн, брат старший» нагадує притчу або сповідь про те, як гордість людська знищує братню любов. У Тимура Литовченка Каїн «наступає на граблі» Сатани, у гордовитій самовпевненості кидає виклик Богу – і програє.

 

У останньому оповіданні-розвідці (авторське визначення) Литовченко знову повертається до теми Біблії. Цього разу він виступає дослідником-новатором і намагається розібратися з «числом звіра» – 666. Це дослідження побудоване на математичних розрахунках та історичних паралелях. Український фантаст грається цифрами так само легко, як і словами, – вочевидь, цьому сприяє його технічна освіта. Щодо достовірності авторських розрахунків – питання до фахівців, а нам, читачам, просто цікаво познайомитися з іще одним нестандартним трактування вірша з Апокаліпсису.

 

Якщо вже бавитися калейдо­скопом – то по максимуму. Певно, ви й самі здогадаєтеся, яким є наступний компонент міксу. Той напрямок, який зараз вважається найперспективнішим у розвитку фантастики, – фольклорне забарвлення у «Навчениці» та «Думі про козака Голоту». Перше оповідання – чергове трактування сюжету народної пісні «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Знову любовний трикутник, відь­мине приворотне зілля і раптова смерть «об’єкта бажань» двох дівчат… А ось дума дійсно нестандартна: козак Голота, який у ХХ столітті виявляється неформалом-байкером, безглуздо гине в бійці за «припопсовану» дівчину.

 

Тож «Останній із струльдбругів» – книга для тих, хто не проти «скуштувати» увесь цей фантастичний мікс із жанрів, фабул і напрямків. Особливо, якщо ви знавець математики, історії і літератури. Якщо ні – можливо, після цього вам стане до вподоби розв’язувати задачки, досліджувати Біблію і знатися на українському фольклорі.

 

Наталка АРТЕМЕНКО