Оперуючи жіночу душу

Януш Леон Вишневський. Коханка. – Х.: Фоліо, 2009. – 186 с.

Коли читач ще тільки бере до рук книгу Януша Леона Вишневського «Коханка», він одразу відчуває інтригу. Передусім через те, що очікує побачити на її сторінках якісь неймовірно-соковиті еротичні перипетії – принаймні на це натякає оформлення обкладинки та сама назва книги. І, варто сказати, еротика в новелах Вишневського таки є. Причому не тільки тілесна, але й чуттєва: в унісон з тілами коханців переплітаються їхні оголені почуття, сприйняття, переживання – все те, що люди звикли приховувати навіть більше за власну фізіологію.

 

Сім історій, в яких автор, наче тоненька голка, проникає у мозок кожного свого персонажа і копирсається в його думках. Сім історій, що розгортають перед читачем цілу палітру запитань, на які не завжди можна знайти відповідь. Бо така вже жіноча природа: жінка не вміє пояснити, чому вона робить так, а не інакше, в її світі все відбувається на інтуїтивно-емоційному рівні. Януш Вишневський робить спробу зануритися в жіночу психологію, обережно та делікатно розрізати її душу, витягти з неї й розкласти перед читачами почуття – миттєві або тривалі, поверхневі або чіпкі, ніжно-солодкі або гіркі та болючі. І тут не йдеться про намагання проаналізувати жіночу поведінку, знайти певну мотивацію її вчинків. Автор просто заглядає всередину жіночої душі. Навіть більше: він заглядає всередину людської душі – душі, в якій переплітається жіноче і чоловіче. Чоловік і жінка не можуть існувати окремо – саме в цьому й полягає еротика почуттів. Закохані вміють будь-яким способом: думкою, словом, поцілунком, доторком – відчути одне одного, зливаючись у єдине ціле. Це ціла філософія, таке собі наджиття, сповнене особливої святості, специфічних нюансів, властивих тільки йому: «…кохання теж містичне та високе і теж має своє євангеліє. Має і своє причастя, коли приймаєш у себе чиєсь тіло».

 

Дуже тонко і гостро в новелах Януша Вишневського піднято тему смерті, яка має владу розривати оцю незбагненну чоловічо-жіночу єдність. Невиліковна хвороба, яка не дає насолодитися життям і присутністю коханого поруч, трагічна загибель людини, без якої все втрачає сенс, а чи просто помилка лікаря, який, не розуміючи, що «однією голкою обірвав два життя», їде собі відпочивати до Греції. «Час – це як крапля дощу, яка падає з неба і морщить калюжу чи озеро. Але дехто помирає ще до того, як упаде ця крапля», – каже письменник словами одного з персонажів. І ця фраза натякає на одну доволі банальну, просту, проте яку ж усе-таки важливу істину: потрібно жити щосекунди, цінувати кожен удар свого серця – і сердець людей, яких любиш.

 

Якби Янушеві Вишневському дали до рук хірургічний скальпель і веліли провести операцію, він би, мабуть, проявив себе як вправний та делікатний лікар. Принаймні такий висновок можна зробити на основі того, як чітко та акуратно він оперує людські душі в своїх новелах. Кохання і пережиток втрат, розлука і невимовне бажання близькості, ревнощі та відчуття залежності від людини – все це неможливо пояснити, тим більше, коли йдеться про жіночий світогляд. Проте занурення у цей світогляд є своєрідним кроком до розуміння жіночої душі.

 

 

Жанна Левицька