Феєрверк міської романтики

Олег Коцарев. Мій перший ніж. – К.: Факт, 2009. – 184 с.

 

Нова поетична збірка Олега Коцарева „Мій перший ніж” містить дуже багато міських та подорожніх історій. Подекуди з хорошим кінцем, подекуди – ні, але ми, на диво, не сумуємо від поганого кінця. Навіть попри яскраво-нереалістичну образність у справжність цих історій важко не повірити. Такі собі позитивні байки, переважно про молоде кохання. Дискотеки, прогулянки дахами, зустрічі у транспорті, стосунки на відстані.

 

 

Але якщо подивитися ширше – то можна побачити, що любові тут значно більше, ніж просто кохання до дівчат. Любов’ю тут пронизане все довкола, і енергійній любові ліричного героя допомагає, симпатизуючи йому, здається, весь урбаністичний ландшафт та навколишня природа: дороги, карти, зірки, калюжі. Деякі елементи ландшафту можуть і понасміхатися, але навіть і насмішки від Коцарева дивовижно доброзичливі. Тут навіть сум позитивно-конструктивний, а минуле не викликає ностальгії, бо не втрачене і ніколи втрачене не буде.

 

Світ цієї поезії по-літньому теплий, по-сутінковому романтичний та по-підлітковому сексуальний. „Що розповідати одне одному шоколадно неслухняними губами?” Тут життя – це така весела любовна гра, де немає жодних правил, окрім одного: забава має приносити задоволення. Елементи гри у збірці є і в каліграмах (графічно оформлених віршах), і у смайликах (що зустрічаються поміж рядків). Коцарев грається не лише з читачами, а й зі своїми друзями та колегами-митцями, вводячи їх до збірки як героїв віршів. Власне, веселе у цій книзі можна перераховувати довго, бо насправді таким тут є все, аж до яскравої обкладинки. „Інтелектуальну пиху завжди перемагає / Усміхнений талант! Можна й не бути людиною з кориченвою парасолькою, / Але бути феєрверком!”

 

Такий феєрверк міської романтики заворожує від першого вірша і не полишає читача до самого кінця збірки. Без нудьги, без одноманітності, без печалі, без перешкод для любові. Всі ці напівказкові у своїй яскравості та щирості верліброві історії виконані у химерній і абсолютно своєрідній образній манері. Вона схожа до того, як свої історії розказують маленькі фантазери-діти. Адже тільки діти та поети вміють бачити незвичне у звичайному, живе у неживому, кольорове у сірому, тепле у холодному. Напевне, вміння бачити казку навколо себе – це найголовніше, що дає нам збірка поезій Олега Коцарева. Хай навіть це казка для дорослих, бо вона, зокрема, і про тілесні прояви любові. „Статистика напевне знає лиш одне: / Я складаюся з тебе / Рівно / На 39 відсотків!”. Але дорослим казки потрібні не менше, ніж дітям.

 

Ліричним героям цих поезій, закоханим у самих себе та світ довкола, усміхається і допомагає навіть Бог. І, напевне, тим, хто шукає Бога, варто було би пам’ятати, що зрештою всі пошуки закінчуються одним: Бог – це любов. Любов – це щастя. А щастя – воно всередині нас. І про це не варто забувати. Чого й зичить вам збірка „Мій перший ніж” Олега Коцарева.

 

Ганна Гриценко