Культурологу в подарунок

Даніел Белград. Культура спонтанності. Імпровізація та мистецтво в повоєнній Америці. – К.: Факт, 2008. – 528 с.

У квітні 1951 р. письменник Джек Керуак, вставивши у свою друкарську машинку 36-метровий рулон паперу, за три тижні безперервної роботи створив суцільний масив тексту – майбутній культовий роман “На дорозі”. Цей творчий акт визначила спонтанність виконання, яка, у свою чергу, базувалась на відповідній художній та світоглядній позиції.

 

Саме спонтанність Даніел Белград, керівник кафедри гуманітарних наук та американських студій Університету Південної Флориди, визначає домінантною естетичною настановою американського повоєнного авангарду. Ознайомитись із явищем «культури спонтанності» можна з перекладеного українською дослідження, на сторінках якого “живопис жесту” художника Джексона Поллока зустрічається з мистецтвом американських індіанців, поезія Аллена Гінзберга – з музикою Чарлі Паркера, а гончарне виробництво – із дзен-буддизмом.

 

1940-1960-ті роки – час, коли епіцентр культурного життя (і в цьому не останню роль відіграла Друга світова війна) перемістився зі Старого до Нового світу. Останній чи не вперше став «місцем сили», де акумулювалися пошуки альтернативних художніх та світоглядних форм. До того ж, наявність сильної протидії – суспільства корпоративного лібералізму, який визначив ідеологію масового виробництва, раціоналізацію особистого простору та американську “культуру достатку”, тільки підсилила активність авангардного руху. Альтернативна Америка була молодою, радикальною та неупередженою. Бітництво в літературі, бібоп у музиці, абстрактний експресіонізм у живописі, Карл Юнг та гештальт-терапія у психології, – усі ці різні, але одночасні та взаємопов’язані явища культурного життя реалізовувались спонтанно. Імпровізація була станом свідомості, творчим методом та ключовим елементом поетики тих часів. “Я прослідковую естетику спонтанності через інновації у живописі та гончарному виробництві, прозі та поезії, джазі та танці – розглядаючи всі ці види мистецтва як різноманітні маніфестації однієї події в історії культурних форм”, – так визначає свою позицію американський науковець.

 

Дослідження Даніела Белграда є доповненим варіантом його докторської дисертації – звідси чітка структура, інформативність та ясність викладу матеріалу. Він репрезентує актуальну зараз для гуманітарії інтердисциплінарність, встановлюючи взаємозв’язки між різними явищами, які утворюють єдине культурне поле. До того ж, він не відокремлює це поле від політичної, економічної та суспільної ситуації тих часів, а вивчає кожен мистецький твір контекстуально.

 

“Культура спонтанності” є напрочуд корисним подарунком для українських культурологів, які, зазвичай, відчувають брак подібних перекладів, відсутність оригіналів у бібліотеках та обмеженість доступу до Інтернет-ресурсів. Тут важливими складниками є не лише фактаж та аргументація, а й сама методологія, яка придасться всім, хто шукає альтернативні шляхи для власних гуманітарних розвідок. Але також слід зауважити, що сам предмет дослідження, стиль викладу та велика кількість ілюстрацій роблять цю книгу цікавою та привабливою не лише для спеціалістів, а й для всіх, хто переймається історією світової культури. 

 

Мирослава Сапко