Том Сойєр – перезавантаження

Колфер Йоун. Артеміс Фаул. Розум проти чарів. К.: Школа, 2006. – 320 с.

У дитячій літературі знову повернулася мода на симпатичних «поганих хлопців». Починаючи з далекого ХІХ ст., коли твори для дітей тільки-тільки виокремлювалися в особливу галузь, і на світ Божий (чи пак книжний) з’явився капосний, але такий милий Том Сойєр, – подібні герої виринають знову і знову. Й ураз захоплюють серця юних і дорослих читачів.

Артеміс Фаул – єдиний нащадок прадавнього роду, що став окрасою злочинного світу ще з часів хрестових походів. Маємо зазначити, він гідний спадкоємець родинних традицій: кмітливий, освічений, емоційно врівноважений. А зі своїм другом-охоронцем, чия родина співпрацює з Фаулами також від часів хрестових походів, – взагалі непереможний. Робін Гуд і Арсен Люпен – відпочивають. Те, що через походеньки цього хлопчини ледь не розпочалася війна між цивілізаціями людей і чарівних істот, які доти мирно співіснували,  – просто дрібничка.

А створив цього персонажа (ні, навіть героя!) молодий ірландський письменник Йоун Колфер. Колись цей чоловік тихо й мирно вчителював собі у початковій школі невеликого приморського містечка, потім почав писати казки та повісті для дітей, їх друкували, читали, любили на батьківщині. Аж доки одного дня він прокинувся знаменитим.

Артеміс Фаул – ще юний мешканець літературного світу, він народився лише 2001 року. Про його пригоди вийшло тільки чотири хроніки-звіти. І вже – переклади на десятки мов, мільйонна армія шанувальників, численні фан-клуби й Інтернет-сайти на честь улюбленого героя. Хтозна, може, незабаром слава цього юного шахрая й авантюриста переплюне навіть славу його літературного предка, колись покликаного до життя Марком Твеном?
Жвавий і дотепний переклад дозволяє українському читачеві проковтнути книжку на одному подиху. А текст, між іншим, не з легких: по-перше, це звіт психіатра з відділу кримінальної поліції, по-друге, поліції не людської, а ельфійсько-чарівничої. Дуже дотепно передано українською промовисті прізвиська героїв і назви різноманітних установ, а їх у тексті чималенько, при цьому збережено стилізацію під англійську вимову. Єдине, що Олександр Мокровольський (услід за Йоуном Колфером) не наважився перекласти, так це непристойну лайку ельфійських поліціянтів, мотивувавши це тим, що цензура все одно викреслить подібну лексику з дитячої книжки.

Пригоди Артеміса Фаула захоплять здебільшого хлопців і, можливо, ще юних феміністок, які вболіватимуть за Холлі Куць, першу жінку
в ельфійському спецназі. Ця жвава, вродлива і розумна дівчина – гідний супротивник юного порушника законів. На решту читачів опис комп’ютерних можливостей нащадка мільярдерів або нового оснащення збройних сил Чарівного народу, напевно, нажене добрячу нудьгу.

Отже, це геть непогано, що в дитячу літературу повернулася мода на дотепних, кмітливих і привабливих бешкетників. Адже доки юний читач, особа непосидюча та шкодлива, не в силі відірватися від походеньок такого собі Артеміса Фаула, батьки й інші домашні кілька годин можуть передихнути з полегшенням – вдома буде тихо та спокійно.

Зоя Жук