Дика месія синтетичного світу

Марина і Сергій Дяченки. Дика енергія. Лана. – Вінниця: Теза, 2005. – 312 с.

Вихід цієї книжки став гучною подією – навіть не через художню вартість тексту. Просто на обох варіантах обкладинки «Дикої енергії» (таким був хід видавництва: випустити однаковий текст у двох різних варіантах оформлення) красується обличчя «дикої танцівниці» Руслани. Це, що й не дивно, призвело до небувалої зацікавленості українців творами вітчизняних фантастів. Руслані цю книжку присвячено, вона ж стала героїнею «Дикої енергії», і, що головне, співачка збирається створити з неї бренд і подавати під ним велику кількість власних проектів.

 

А все ж і без участі Руслани книжка вийшла би непогана. Адже подружжя Дяченків не осоромило звання найкращих фантастів Європи-2005, і створений ними світ із невимушеною легкістю захоплює читача, не відпускаючи його аж до останніх сторінок. От тільки цей світ не випромінює щастя та веселості, не всміхається людям привітністю. Сюжет такий: страшна енергетична криза охопила місто. Квартири освітлюються динамо-мишами, й навіть сонце за добу з’являється тільки на 20 хвилин. Жінок 45-и років тут уже вважають бабусями, а для виживання кожному жителеві доводиться підмикати себе до дротів і живитися з них енергією.

 

Усі чотири частини роману присвячено боротьбі мужньої та енергійної дівчини на ймення Лана проти вселенського зла. Починається все із намагання врятувати власну голову, плавно переростає в усепоглинальну турботу про друзів, а в результаті друзями стає все населення планети й турбота набирає форм самопожертви. Читаючи книжку, не можеш позбутися думки, що десь ти вже це бачив. Ні, не сюжет, а головну героїню – сильну, відважну, яка приходить до знедолених, приносить їм світло надії й урешті-решт порятунок. Чим тобі не Месія (або Прометей – уже як кому зручно)? Такий собі сучасно-урбанізований Назареянин, тільки набагато жорстокіший до своїх ворогів. На язику також крутяться інші імена: Жанна д’Арк, Богдан Хмельницький… Вони мали народ, який треба було рятувати, й усі вони брали на себе місію провідників народних мас, пробуджували й вели їх до світлого та щасливого майбутнього.

  

Спочатку герой із Лани виходить якийсь млявий. Щоб вона не забувала про своє призначення, халепи знаходять її з неабиякою регулярністю. І що вони сильніші, то більше прокидається у звичайній дівчині герой.

 

Синтетики, яким для життя потрібна чужа енергія, та дикі, які цієї енергії не потребують, але яких стає дедалі менше… Тож це – відображення нашого світу, хоча й у трохи кривуватому дзеркалі. Тому книжку цю треба прочитати всім, кому остогидло вести синтетично-обивательське життя – не мати власних думок, а замість дикої енергії споживати однотипні продукти масово-рекламної культури. Прочитати книжку треба хоча б для того, щоб коли (якщо) навколо неї зроблять масово-рекламний культ комп’ютерних ігор та кліпів-кіноісторій, не підсісти на їхній гачок і зберегти всередині себе справжню Дику Енергію.

 

Йосип Мельник