Наступ інтернет-літератури

Антологія українського самвидаву 2000-2004. – К.: Буква і цифра, 2005 – 306 с.

Радянська епоха породила багато явищ, суть яких описується словами «я сам для своїх». Самогон, приватні ділянки і консервація домашніх овочів, набори «зроби сам», самвидав та рушниці-самостріли. Багато що з цього списку безслідно зникло. Дещо – як самогон – продовжує жити. А от що відбувається із самвидавом?

 

Після перебудови він був поступово витіснений журналами, газетами, видавництвами. Цензура зникла – тож який сенс передруковувати на машинках улюблену поезію, якщо купити книжку легше? Але десь 5-6 років тому прийшла нова – електронна – хвилясамвидавчої діяльності: починають виникати численні сайти та портали, де кожен може опублікувати свою творчість, а також почитати тексти інших.

 

Найпопулярніші твори мережевих авторів нині читаються такою кількістю людей, що зрівнюються з накладами паперових книг і навіть перевищують їх. Ця література дозріла для того, щоб почати освоєння не-віртуального книжкового простору. І першим кроком у цій справі стало видання паперової «Антології українського самвидаву 2000-2004», до якої увійшло 129 творів 54-х авторів, невідомих широкому загалові. Це проект сайту samvydav.net, що вже понад 5 років слугує притулком для тисяч оригінальних україномовних текстів.

 

Практично ніхто з авторів антології не публікувався раніше, а більшість навіть не розкрила своїх справжніх імен, заховавшись за інтернетними псевдонімами – Хайло, Цитрусова, Гуцул Ібрагім, Оверхіт, Бегемот… Така анонімність має серйозну перевагу – вона дозволяє забути про обмеження і цілком віддатись творчому процесу. Видавці не застосовували до вибраних творів жодної цензури, тому в книзі збережено жаргонну і ненормативну лексику, авторську транслітерацію та пунктуацію як елементи авторського стилю.

 

Антологія містить переважно короткі прозові твори, проте є і поезія, і есеїстика, і п’єси. А також – цілком оригінальні літературні жанри, наприклад, оповідання у вигляді SMS-переписки чи комп’ютерного форуму. Чи просто короткий словник дитячого сленгу. Серед авторів антології – і ті, що могли би потрапити до традиційного журналу чи навіть шкільної хрестоматії, і радикальні експериментатори. Експериментують і з тематикою (наприклад, головні герої однієї п’єси – таргани), і з формою, і з мовою (скажімо, створення унікальної білорусько-української мішанки). Або просто розширюють наше уявлення про те, що таке література, – завойовуючи території рекламних слоганів, комп’ютерних скорочень, щоденних розмов у транспорті, написів у ліфтах та сценаріїв американських блокбастерів.

 

На сторінках книги розміщено не лише твори, але й їх форуми-обговорення, текстові банери та опитування відвідувачів сайту. Такі паралельні текстові потоки в книжці – спроба відтворити ту гіпертекстовість, яка панує в мережі.

 

«Антологія українського самвидаву 2000-2004» – перший зріз україномовного літературного середовища в Інтернеті. І якщо ви хочете зрозуміти, на що це схоже, – просто розгорніть книгу. Адже починати знайомство із Інтернет-творчістю можна з будь-якої сторінки. Чи веб-сторінки www.samvydav.net. Кому як зручно.

 

Віталій Муж