Hе купуйте перстеників із самоцвітами!

Марія Ґріпе. Діти склодува. К.: Юніверс, 2006. – 136 с.

Нині в Україні відродилася й набула популярності традиція ярмаркування. Яких тільки ярмарків сьогодні немає – сезонні, передсвяткові, фестивальні, тематичні… Словом, настав час укласти правила безпеки для покупців на таких заходах. Почати можна хоч би із такого застереження: ніколи не купуйте старовинні перстеники із самоцвітом невідомого походження в дідусів, дуже схожих на лісовиків або тролів. Чи є підстави для такого дивного зауваження? Є, ще й які!

Саме з такого срібного перстеника з таємничим зеленим камінчиком, купленого на подарунок дружині в таємничого дідуся (на зріст манюнього, бородніби мохом поросла, а очиська, як вуглини, горять), і почалися пригоди в родині бідного склодува Альберта. То були дуже прикрі, моторошні, можна сказати, навіть страшні  пригоди. Закінчилося все, щоправда, добре, та ще й вийшла з того чудова повістина. Проте, купуючи на ярмарку всілякі спокусливі дрібнички, варто бути обережним.

А ще уважніше слід пильнувати тоді, коли висловлюєш найзаповітніше бажання – хтозна, раптом його підслухає той, у чиїй владі здійснити жадане. Адже не завжди добре, якщо всі мрії здійснюються: коли людина не має нездійснених мрій, у душі згасає вогонь снаги до життя. Ще гірше, коли заповітне бажання необдумане й кинуте мимохідь. Так сталося з маленькою пастушкою, яка перетворилася на Володарку, та втомленою від злиднів Софією, дружиною склодува, котра мріяла хоч раз побачити своїх діток у панському вбранні…

І як чудово, що все-таки є на світі добрі чарівниці! Хай то навіть тільки стара, трохи кумедна бабця, яка плете килими та передбачає погоду.

«Діти склодува» (1964) – одна із перших казок Марії Ґріпе, проте найвідоміша в її доробку.

Скандинавська міфологія і фольклор, давня традиція християнської алегорії та модерна притча з багатозначною символікою, ніби на ткацькому верстаті мудрої килимарки, переплітаються тонким візерунком в чарівне полотно захопливої оповіді. Під шаром казки оживає глибина міфу. Майстерно виконані стилізації переносять нас то у час готичного роману, то в «Замок» – майже такий, як у Кафки. Потім шматочок із романтичної селянської повісті, а далі знову проглядає міф. І читач, ніби зваблений якимись чарами, гортає сторінку за сторінкою й до кінця не може відірватися, аж доки перед ним не постане увесь візерунок авторського задуму. Звісно, не можна не відзначити майстерного перекладу Г. Кирпи.

Повість «Діти склодува» виходить за будь-які вікові та жанрові кордони. Безперечно, її цікаво буде читати дітям – динамічний і дуже химерний сюжет привабить юного читача. Але й ті читачі, що вже переросли визначення «юний», теж не пожалкують, якщо відкриють цю книгу. У цьому творі, як ні в якому іншому, М. Ґріпе була вірна своєму кредо: «Своїми книгами я хотіла б допомогти людям думати». Тем для роздумів після прочитання залишається досхочу.   

Але повернімося до ярмарків. Мабуть, правило НІКОЛИ НЕ КУПУВАТИ СТАРОВИННІ ПЕРСТЕНИКИ З САМОЦВІТОМ НЕВІДОМОГО ПОХОДЖЕННЯ В ДІДУСЯ, ДУЖЕ СХОЖОГО НА ЛІСОВИКА  не таке вже й добре. Принаймні, в ньому слід зробити виняток для наших дитячих письменників. Хтозна, раптом із такої покупки почнеться ще якась чарівна історія?

 

Зоя Жук