Людики серед нас

Володимир Арєнєв Дикі Володарі. – К.: Зелений пес, 2005. – 192 с.

Чи знаєте ви, хто такі людики? Мабуть, ні. Але ж погодьтеся ─ назва інтригує. Способів отримати відповідь є кілька. Перший – експериментальний: погратися в асоціації. Комусь людики видадуться “дикими людьми”, комусь ─ “маленькими істотами, схожими на нас”, хтось буде впевнений, що вони злі, а хтось  ─ що добрі… Другий спосіб – науковий: діставши словник, можна відшукати зовсім несподіване значення: людики – це одна із назв народності карелів, які проживають в північній частині Росії. І метод третій, найприємніший: почитати книжку київського письменника  Володимира Арєнєва «Дикі володарі». Під її обкладинкою юний читач (для нього, власне, призначена ця книга, бо видана у підлітковій серії «Під партою») знайде фантастичну повість “Ми ─ людики” і кілька фантастичних оповідань.

Виявляється, людики – це такі собі біороботи, які мають себе за справжніх людей. Їх було створено на допомогу людству. Ви ніколи не пізнаєте людика у натовпі: зовні біороботи такі ж, як будь-хто із нас. Вони думають, сміються, вирощують квіти, пишуть один одному листи і міркують про те, як створено Всесвіт.
У ті часи, про які йдеться у повісті В. Арєнєва, біомашини вже були поставлені на конвеєр. Навіть більше: сталося так, що людиків «списали» за те, що вони начебто можуть нести загрозу людям, назавжди поселивши їх у Чарівній долині. Одного разу до Долини проникло двоє хлопчаків – і це поклало початок цікавим пригодам…

Історія про людиків сповнена неабияким психологізмом. Письменник ставить перед читачем багато питань, які не дадуть спати спокійно.

Для початку питання, типове для фантастів, – проблема моральності створення істот, подібних до людей, і відповідальності за їхнє існування. Згадайте, скільки сьогодні точиться дискусій з приводу доцільності клонування людей.

Друге – питання людяності самих людей. Біороботи мають запрограмоване мислення – так записано в інструкції з експлуатації. Люди раз по раз теж “скочуються” до запрограмованих думок – тієї миті, коли емоції перемагають здоровий глузд, грань між людьми і людиками стирається. Якщо ж подивитися ще глибше, виявиться, що людики ─ це і є самі люди, ті з них, які пливуть за течією власних почуттів, емоцій та безглуздих учинків.

А одне із найцікавіших питань стосується Чарівної Долини, у якій спробували зібрати живих істот (людиків/людей) з метою ізоляції від навколишнього світу. Такі спроби завжди закінчуються повним фіаско, адже з будь-якої в’язниці хочеться втекти на волю. І тут, у питанні вигнання, відторгнення суспільством, бачимо смисловий перетин повісті із іншими оповіданнями збірки.

Усі мандрівки крізь час лише підтвердять істину: людина завжди одна й та ж, як би не називалася і в які фантастичні обставини не потрапляла б. Володимир Арєнєв не дарма робить головними героями творів підлітків – вони відкритіші для сприйняття світу, мають менш упереджені погляди і легше доходять до розуміння складних – можна сказати, навіть філософських, – істин.

Михайло Любиць

Придбати книгу Володимира Арєнєва «Дикі Володарі» в інтернет-магазині ВсіКниги.