Моряки, пияки і поети

Сергій Жадан. Ефіопія. – Харків: Фоліо, 2009. – 120 с.

Сергій Жадан, який раніше відзначався неабиякою плодючістю, торік так нічого й не видав, натомість уже на початку 2009-го року він задовольнив очікування шанувальників і презентував невелику книжечку віршів і прози «Ефіопія». У характерному оформленні обкладинки, яке виконав стронґовський, охочі знайдуть більше, ніж просто прапор африканської країни, – однак, якщо вони гадатимуть, що книжка присвячена наркотикам, то неабияк помилятимуться.

 

Звісно, наркотики теж є. А також алкоголь і контрабанда, і взагалі багато речей, про які в поезії мовиться рідко. Жадану ж вдається писати вірші про все цілком природно, не викликаючи жодного відчуття чужорідності цих елементів. До того ж, важливішими в його творчості є не речі, а люди – ціла низка суто жаданівських персонажів на кшталт моряків далекого плавання, нелегальних мігрантів, вуличних проституток, малолітніх злочинців тощо. Якщо придивитись, це все дуже романтичні персонажі: вони прямують у далекі подорожі чи просто ведуть боротьбу за своє існування в умовах ворожої системи. Не йдеться про те, що Жадан розповідає цілі сюжети про них – це стосується хіба останнього, прозового, розділу під назвою «Коментарі». Натомість вірші здебільшого позбавлені сюжетів, вони радше схожі на замальовки чи медитації.

 

Особливо яскраво це виражено в першому розділі під назвою «Кочегари». Він складається майже виключно з римованих поезій, пронизливих і часом навіть надривних. У них незвично багато темряви й смерті: раз по раз герой слідує нічним маршрутом або дивиться «смерті в просте лице». Водночас там трапляються й світлі вірші, наповнені «сонячним пилом» і серпневим теплом, а також речитативний і веселий гіт про триста китайців. Другий розділ («Поети») помітно відрізняється: тут зібрано здебільшого верлібри, більшість із яких умовно можна назвати «несерйозними». Умовно, тому що гумор і ліризм, іронія і серйозність у Жадана густо переплетені, не даючи змогу визначити, де автор сміється, а де ні. Але над поетами – таке враження – все-таки сміється – особливо в злих віршах «Хороші молоді поети» і «Так гартувалась сталь». Поети з’являються і в прозовій частині збірки – сюди вміщено есей Жадана «Чорний вересень», написаний після смерті кількох українських письменників минулого року. Хоча передусім привертають увагу велике сумне оповідання «Паспорт моряка» і невелике веселе оповідання «Відсоток самогубств серед клоунів».

 

Ось, власне, і все. Збірка й справді невелика, прочитується за годину. Та навряд чи вдячний читач, який не зважатиме на тягар власних комплексів і очікувань від «високої» поезії, який відчує й прийме в себе ліризм Жаданових віршів і подорожню романтику Жаданових оповідань, – так ось, навряд чи він кине книжку після першого прочитання. Тут є й слабкі речі: можливо, не всі верлібри з розділу «Поети» дотягуються до планки, поставленої поетичними «вершками» першої половини збірки. Можливо, варто було набиратись матеріалу й не квапитися з виданням «Ефіопії», ми б залюбки почекали. А можливо, це все зайві й надто прискіпливі зауваження – бо якщо поетична книжка здатна дарувати суто поетичне задоволення (навіть у прозі), то категоричні претензії до книжки можна й не висувати.

Придбати книгу Сергія Жадана  «Ефіопія» в інтернет-магазині ВсіКниги.