Святий і письменник: двоє незнайомців

Жюльєн Ґрін. Брат Франциск: Роман / З французької переклала Г. Чернієнко. – К.: Юніверс, 2006. – с.

Про цього італійського святого знають не лише вірні Католицької Церкви. Саме його називали “трубадуром Царя Небесного” та “жонглером Богородиці”. Пам’ятаєте таку новелу Анатоля Франса? Її ще потім сплагіатив П. Коельо у передмові до “Алхіміка”.

 

Франциск Асизький, безумовно, є однією з найдивовижніших, найпривабливіших і найзагадковіших постатей в історії середньовічної Європи. Ось уже кілька століть люди різних світоглядів і віросповідань звертаються до його образу: святого обирали своїм символом і революціонери, і хіпі, і навіть борці за чисте довкілля.

 
Скільки знає про Франциска Асизького український загал – питання суперечливе. Досі у нас не було жодної пристойної праці про нього – ні власної, ні перекладної. Український переклад “Квітів Святого Франциска” здійснив священик Йосафат Ананевич у діаспорі далекого 1955 року й, чесно кажучи, той текст уже застарів. В Україні ця пам’ятка середньовічної релігійної думки виходила тільки один раз – ще на початку дев’яностих у “Свічаді”. Тому дивовижний брат Франциск для нас – швидше, загадковий незнайомець, аніж давній приятель.

 
Так само вигляд загадкового незнайомця має Жюльєн Ґрін (1900-1998). Він, виявляється, належить до французьких письменників католицької школи – так званої “етичної генерації”. У літературному процесі Франції ім’я Жюльєна Ґріна стоїть поряд із Франсуа Моріаком і Жоржем Бернаносом. У його доробку 12 романів, 3 п’єси, чотиритомний “Щоденник” і ряд есе – їх захоплено читають і перечитують навіть ті, хто зовсім не поділяє світоглядних пошуків і позицій письменника. Про непересічність творчості Ґріна свідчить хоча б те, що зібрання його творів було надруковане в серії “Плеяди” елітного французького видавництва “Галлімар” ще за життя автора – подібної честі вдостоюються тільки класики (здебільшого покійні) та генії. Проте український читач відкриває для себе цього визначного романіста та драматурга тільки тепер. Спершу його твори не пропускала радянська ідеологія, потім – не вистачало коштів на видання.

У долі Жюльєна Ґріна святий Франциск Асизький відіграв особливу роль. Про це письменник розповідає в авторській післямові до роману «Брат Франциск». Історію про святого-дивака Ґрін почув іще в дитинстві від матері-протестантки, і вона дуже зворушила хлопця. По смерті матері шістнадцятилітній юнак пережив світоглядну кризу, тоді ж перейшов у католицтво, а своїм покровителем при хрещенні обрав святого Франциска. На схилі років митець згадав про ідеал своєї молодості й узявся збирати матеріал для ґрунтовного нарису (бібліографія опрацьованих книг вміщена наприкінці тому). Але замість нарису вийшов документальний історичний роман, який побачив світ у Франції 1991 року.

 

Нарешті, з виходом у українського видання роману, ми маємо змогу познайомитися зі знаковою постаттю європейської культури, дивовижним братом Франциском, та з одним із метрів французької прози ХХ століття – Жюльєном Ґріном. Як кажуть, краще пізно, аніж ніколи.

 

 

 

Зоя Жук