Три мушкетери сучасної поезії

Богдан-Олег Горобчук, Павло Коробчук, Олег Коцарев. Цілодобово. – К.: Факт, 2007. – 282с.

Друкувати в одній книзі кількох поетів – хід завжди виграшний. Принаймні, один із трьох авторів книги «Цілодобово!» – чи то Богдан-Олег Горобчук, чи Павло Коробчук, чи Олег Коцарев – має читачам сподобатися. Наші герої різняться між собою, як три мушкетери. Та, як і героїв Дюма, їх багато що об’єднує – належність до одного літературного покоління, спільна участь у численних мистецьких заходах, перегукування творчості й просто чоловіча дружба. Кожен із них уже має власну збірку (правда, у Горобчука вона ще друкується), а віднедавна, відповідно до старого принципу «Один за всіх, всі за одного», у них є і одна збірка на трьох.

 

 

Якщо продовжувати мушкетерську паралель, книжку відкриває Араміс. Богдан-Олег Горобчук родом із Житомира, а його ліричний герой «насправді» живе «в Харкові кінця 20-х і трохи – в Нью-Йорку початку 30-х». Втім, автохронології поет не дотримується: у його вірші втручаються герої різних часів – поети-бітники, Ентоні Хопкінс, Бурзум і багато інших гостей… Поет Горобчук у своїх віршах дуже ніжний, чуттєвий і в хорошому сенсі слова релігійний. Відчутною домінантою через усю його частину збірки проходить така складна для будь-якого поета тема тілесності. А її назва «Я застудив серце» долучає поета до філософії кордоцентризму і любові: «якби я міг серцем/то зміг би усе». Горобчукові тексти не для простих людей – вони розраховані на уважного та ерудованого читача.

 

 

Атос у цій трійці – волинянин Павло Коробчук. Він схожий на свого колегу по збірці прізвищем, але зовсім не схожий текстами. Єдинийіз трьох у збірці представляє силабо-тоніку, хоча і верлібрів має багато. Після м’яких та дещо розслаблених творів Богдана-Олега Павлові поезії виглядають особливо серйозно. Він грається алітераціями і просто каламбурами («полетіти в Об’єднані Арабські Умирати»). Іронія, біль і жорстка провокативність – ось його творче кредо: «наші потаємні бажання заламують нам руки». Його частину «Дорогосказ» наскрізь пронизує в’язка образність: метафори чіпляються одна за одну і тягнуть читача за собою. З усіх трьох поетів Коробчук, мабуть, найпохмуріший, але читачам сподобаються його тексти – це кому яка поезія ближча.

 

 

Найбільше у «Цілодобово!» харківського поета Олега Коцарева. Бути йому д’Артаньяном чи Портосом – обирайте самі, адже обидві іпостасі певною мірою йому відповідають. Персонажі життєрадісних побутових історій – студент-медик із Бейрута, «двохсотдоларовий чоловік на ім’я Юра Дзеркало», ІштванСаламандраш, відставний інженер Юрченко та багато інших цікавих осіб, включно із сусідом по збірці Горобчуком. У творах Коцарева велику роль відіграє сучасний Харків – як тло для подій і як джерело натхнення. Його поезія виразно урбаністична. На перший погляд, Коцарев пише не так метафорично, як два інші автори збірки. Але вже назва його частини «Реґґі для дяді Вані» розкриває нестримний потік поетичної енергії та драйву. Йому не до вишуканих багатоповерхових метафор, основні козирі Коцарева – це сюжет і гумор. І в цьому є свій шарм.

 

 

Отож, ця збірка для тих, кого цікавить «свіжа кров» у літературі. Хай ці твори ще далекі від досконалості, проте вони дуже живі та яскраві. Яскравим, як і наповнення, вийшло оформлення книжки, над яким чаклував один із авторів – Горобчук.

Ганна Гриценко