Ще раз про драконів та принцес

Дяченко Марина, Дяченко Сергій. Ритуал. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2006. – 280 c

«Ти славний, сину… і славна твоя здобич. Виконай волю батьків і прабатьків, спожий вінценосну бранку відповідно доритуалу, як личить тому, хто носить полум’я». Це надпис, що волею фантазії подружжя Дяченків з’явився узамку драконів далеко-далеко звідси, упо-іграшковому доладному королівстві із книги «Ритуал».

У трьох словах: дуже гарна казка! Гарна передусім закартинкою — був би чудовий фільм. Політ надраконі під присмерковим небом; велетенське гніздо калідонів, повне ніжного пуху; безмежні брижі пустелі; похмурі підземелля із нескінченними прадавніми написами наколонах — уявіть усе це навеликому екрані, і ви погодитеся зі мною.

А чи гарна засюжетом? Так. Із кількома застереженнями. Дяченки надто люблять згущувати фарби, коли описують недоліки й проблеми персонажів. Очевидно, щоб надати казці реалістичнішого забарвлення. Але саме тому, що це казка, віриться недуже. Юта, потворна принцеса, і Арм-Анн, дракон-перевертень із комплексом неповноцінності, малиб природніший вигляд ужорстокому та іронічному фентезі Сапковського. Втім, лірична історія їхнього кохання неабияк пасує саме достилю Дяченків.

Цікаво, що заформою «Ритуал» має класичний сюжет дамського роману: бранка та тюремник ненавидять один одного, але поступово тануть, замислюються, прозрівають — ось вона, любов! Після усвідомлення цього нашляху закоханих виникають перешкоди: пророцтва долі, належність дорізних «племен», підступи ворогів — але, якщо все здолати, тощастя буде зовсім близько. Однак, аби статидамським романом, «Ритуалу» потрібно булоб кілька еротичних сцен. Нічого подібного ви тут незнайдете, недарма ж книгу видали увидавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» із підзаголовком «для юнацтва». Максимум відвертості вописі стосунків між статями — це завуальований показ ритуалу першої шлюбної ночі.

Взагалі ритуалів укнизі чимало. Ритуал дракона та ритуал морського чудовиська, ритуали впридворному житті, ритуали устосунках — нещирих. Бо справж­ні стосунки жодним правилам непідлягають. Головна ідея роману — це подолання ритуалу через пошук власної свободи. Щоб здобути право напорушення одвічних правил, Арм-Анн вирушає векзистенційне паломництво через море наземлі Прадракона. Щоб усвідомити потребу свободи, Юта проходить крізь усі пекельні кола двірцевих норм. І, звісно, принцесі та дракону ритуал долінездолати безвтручання чогось важливішого завсі пророцтва: «Цей божевільний ішов докінця. Нелють вела його — щось більше, ніж лють…» Здогадатися, що це замогутня сила, неважко.

А тепер повернімося напочаток: «Ти славний, сину…» Схоже, феміністки малиб доДяченків та їхнього «Ритуалу» чимало запитань, навіть якщо небрати доуваги вже згадану подібність казки додамського роману. По-перше, чому влітописі роду драконів згадуються виключно «чоловіки»? По-друге, як народжувалися нові покоління й де всі двісті пращурів Арм-Анна брали собі наречених? По-третє, чому жінкам-драконам (якщо вони взагалі існували) небуло приписано давнім ритуалом споживати, скажімо, вінценосних юнаків? Словом, дискримінація очевидна! Авторам варто булоб надцим замислитися.

Віта ЛЕВИЦЬКА

Придбати книгу Дяченко Марина, Дяченко Сергій   «Ритуал» в інтернет-магазині ВсіКниги.