Путівник по Південно-Східній Азії і не тільки

Дівчисько із наркоманськими тінями під очима, що всміхається нам з-під обкладинки книги (Ірена Карпа власною персоною), дивовижно-незбагненно-передбачувано нагадує описи епатажної Марли, головної героїні роману "Фройд би плакав". І сам твір видається дещо автобіографічним. Аж до того довжелезного списку міст, в яких творилось-перебувалось Ірені Карпі і Марлі Фріксен. Досвід авторки-мандрівниці просто мусив у щось перелитися-трансформуватися.

А це таки ЩОСЬ. В єдиному, як то говориться, екземплярі. Таке, що його зацінили вже не лише в рідній Україні, але й в масштабах ширших, європейських.

 

Зацікавлює, з першого побіжного, поверхового погляду, оформлення книжки. Передовсім – яскраво-виклична обкладинка з елеганськими жіночими ногами в колготах-сіточках, коротенькій спідничці і берцах. І серія фоток, зроблених, очевидно, під час подорожей самою Іреною Карпою та її колегою Генрі Мюрттіненом. Та ще назва. "Фройд би плакав" – це так контроверсійно-інтригуюче!

 
Ми відзначили елементи реклами – слід відмітити, вдалої. Тепер стрибнімо у – у сам внутрішній простір роману, чи то пак, "богдану" (адже саме так визначено його жанр). Тут можемо не боятися потонути. Текст Ірени Карпи – наче якісно, за всіма канонами зварений український борщ, в якому ложка стоїть! Інгредієнти: Індонезія, Індія, Бутан, Непал та ще деякі частини Південно-Східної Азії; трохи Європи; як приправа (бо як же без неї?)   Україна. І Марла Фріксен, що тусується по шикарних і не дуже барах, клубах і готелях цього шматка світу. А також ідеаліст швед Х’ялмар, російська шоу-зірка Ілля, добрий поляк Анджей. Та ще плюс купа проміжних кохань шаленої марлиної натури. Але головне, епіцентр твору – наша героїня. У плетиві притч, анекдотів, газетних статтей, розмовних стьобів, суржику з української літературної і купи інших мов та соковитих матючків. Звичний принцип творення постмодерного тексту і повна автентичність авторського стилю.

 

Я б назвала це яскраве твориво романом-подорожжю. І якщо зазирнути глибше, бачимо, що подорож в нім не так фізична, як чуттєва. Такі собі мандри світом суб’єктивних почувань, міражами всіх можливих кайфів – від сексуальних оргазмів і наркотичних переживань до просто-таки дитячого захоплення від відкриття світу. Ірена Карпа – це український літературний Вім Вендерс. Адже логічне завершення її роману-подорожі – відшукання себе, себе вільної.

 
Приваблює у творі і купа корисної і цікавої інформації, насамперед про Азію. Приміром, одна доба перебування в Бутані для туристів коштує 200$. А ліцензія, потрібна для підйому на Еверест, – 20000$. І що в Гімалаях ціла купа Піків Жаху. І що вся Азія тащиться від ндійського кіна. Отож, маємо   роман-подорож, путівник, енциклопедію, словник під однією обкладинкою. Особисто я ніколи не була не те що в Азії, але й у Бєларусі.  Лежати взимку під теплою ковдрою в Україні і поглинати захоплююче чтиво про азійські краї – непогана компенсація. І потужний імпульс колись таки потусуватися там.

 

 

Яна Маркевич