Щоденник вагітної європейки

Ґретковська М. Полька / Переклад із польської. – К.: Нора–Друк, 2005.– 310 с.

Саме художня форма книги-щоденника, який рябіє найрізноплановішими враженнями, мов ковдра ізклаптиків, якнайкраще пристосована до виліплення об’ємного та неоднозначного образу героїні.Розповідь ведеться від першої особи, тож підтримується стійке враження, що авторка пише про себе.Зрештою, Мануела Ґретковська й сама підкреслює: так, казала вона на одній із презентацій, цякнижка про мене та малу Польку, мою дочку, яка зараз бігає залом; так, ця книжка про мою вагітність тамого чоловіка он він сидить на тому стільці…

 

Авторка заголилася перед читачем: викрила на сторінках книги-щоденника свої слабкощі йпримхи за всі дев’ять місяців виношування дитини, не уникаючи ані фізіології, ані емоційних зривів, ані диких, первісних інстинктів, які раз-по-раз зринають із підсвідомості цієї витонченої європейки. Книга вражає. Тим, як щиро письменниця вивертає назовні світ жіночий, кардинально відмінний і незбагненний світу чоловіків. Тим, як глибоко розуміється у ній вагітність створення нового життя, продовження існування людства, що перевтілює жінку в центр всесвіту: «Мільйони років еволюції буяють у моїй матці». Зрештою, специфічним феміністичним підходом мовляв, ви цього не знаєте, ви на це закриваєте очі, але я кричатиму і, може, ви таки почуєте мене.

 

Тож день за днем Ґретковська описує свої відчуття, породжені малям, яке виношує. Вона змінюється й намагається в найчіткіших деталях зафіксувати ці зміни. Їй цікавий кожен новий порух, кожна нова деталь. Від такого самозаглиблення інколи б’є неабиякою егоцентричністю. Але авторка/героїня безжальна до себе вона шалено любить кардинальну зміну ракурсів, ніколи не стомлюється дивитися на свій стан та на себе саму абсолютно відсторонено та іронічно. Перед нами образ жінки тендітної, незахищеної, примхливої  але ж і сильної, витривалої, відповідальної, часом навіть жорсткої.

 

Крім цієї жінки, у романі є ще одна дуже схожа, та все ж самостійна. Це Полька донька, народженням якої завершується книга. Та клаптикова ковдра вражень, яку протягом дев’яти місяців зшиває із різних країн-книжок-людей її мама, оповідає нам про формування духов­ного світу майбутньої примхливої європейки (яблуко від яблуньки…). Так само, як набір із нудоти, хворобливих відчуттів, штурханів усере­дині Мануели свідчить про оформлення тілесності Польки.

 

Найцікавіше те, що написати щоденник вагітної порадивМануелі її коханий: «Спробуй, либонь, до гінекології не з’їдеш».  «Петрусю, це ж до біса інтимна тема». «Такого ніхто не описував. Що тобі заважає?»

 

Сумніваюся, кому саме радити цю книгу до прочитання. Але ставити обмеження не наважуся просто скажу: прочитайте. Спочатку повністю від початку до кінця, звертаючи увагу на заглиблення в психологію стосунків. Потім погортайте сторінки, вишукуючи фрагменти, які разом складають посібник із фізіології вагітної жінки. Тоді перегорніть книгу ще раз, занотовуючи невідомі імена письменників, твори яких стовідсотково треба прочитати, цікаві назви містечок, де вам хотілося б побувати. Зрештою, відкрийте «Польку» на першій-ліпшій сторінці, вихопивши з контексту будь-яку фразу, щоб просто насолодитися смачним стилем Ґретковської та якісним перекладом.

 

Віта Левицька