Право на ненависть

Юрій Мушкетик. На брата брат. ─ Х.: Фоліо, 2006. ─ 318 с.

Книжкову серію “Українська література” харківського “Фоліо” поповнив класичний роман Юрія Мушкетика “На брата брат”. Прикметник “класичний” тут – не лише характеристика культурного статусу цього твору (внесеного зокрема і до шкільних програм), але й ознака його змістовно-стильової спрямованості. Далебі і форма, обрана автором – а йдеться про історичний роман – є тим жанровим пріоритетом, який склав славу українській романістиці за радянських часів.

Написаний у першій половині дев’яностих років (тоді ж вперше виданий), роман несе на собі помітний відбиток часу. Автор, якого непокоїть роз’єднаність українського народу (а більше того – неспроможність його згуртуватися у переломні, небезпечні часи), озирається в пошуках відповіді на історичний шлях країни. І знаходить певну аналогію тривожної сьогочасності у добі Великої Руїни. “Україна розколювалася, кришилася, як лід у повінь. Іноді ті розколини проходили через один полк, одну сотню, а то й одну родину”, – знову і знову повертається до цієї думки оповідач “На брата брат”. Натомість йдеться не про пошук альтернативних шляхів розвитку щодо козацької України, а про міркування, чому саме тим, а не іншим став історичний вибір Батьківщини. Не дарма бідкається один з героїв роману: “Всі ми діти однієї неньки. Але чому такі? Україна дорога всім, і всі – врізнобіч. Свої вигоди ставимо вище її, ще молимося Богу: покарай сусіда. Як Господь це терпить!”

Дія роману відбувається за часів гетьмана Івана Виговського. Укладання Гадяцької унії і Конотопська битва є кульмінацією оповіді, обрання гетьманом Юрія Хмельницького – її розв’язкою. Натомість мова тут не про трагічне гетьманство Виговського, який, за думкою Мушкетика, не спроможний був розділити власну долю з долею свого народу. Або принаймні не лише про це (образ гетьмана Виговського в романі Мушкетика чи не вперше в українській літературі подано об’ємно, з відчутним авторським завданням зберегти історичну об’єктивність). Головні герої “На брата брат” – брати Матвій і Супрун Журавки – опиняються по різні боки промоскосько-проваршавського конфлікту. Непримиренна розбіжність світоглядів (і не лише політичних) отримує розв’язку в смерті обох братів. Єдино таким і бачить вихід із суперечки громадської війни письменник: смерть для “правих” і “неправих”. “Погинете, тримаючи одне одного за чуба. А Україна?” – полишається відкритим головне питання роману.

В одному недавньому інтерв’ю Юрій Мушкетик занепокоєно відзначив тривалий процес міфологізації в українській культурі образу і теми козака: “У нас спрощене уявлення про козака: міг він випити піввідра горілки і розрубати татарина до сідла”. Примітивізації козацтва Мушкетик протиставляє певне милування патріархальністю (в сенсі позитивно маркованої відповідності старим традиціям), що зрештою дає дещо сумнівний результат, якому, щоправда, в оригінальності не відмовиш. Адже витоки всіх ментально-суспільних проблем українців письменник добачає в неспроможності народу пам’ятати зло і вправно мститися за образи. Такий собі рецепт свободи з кулаками від живого класика української літератури.

Ганна Улюра

Придбати книгу Юрій Мушкетик «На брата брат» в інтернет-магазині ВсіКниги.