Русалки, летавиці, болотянки та хатні потвори

Олена Захарченко. Вишивані гарбузи. — К.: Факт, 2006. — 216 с.

У часи, коли особливої шани зазнає все фолкове, етнічне, автентичне, народне, — місце для таких елементів знаходиться чи не в кожному другому літературному творі. Тим більше належить цінувати тих авторів, що вміють робити це невимушено, доречно і… чарівно.

 

На перший погляд повість Олени Захарченко «Вишивані гарбузи» здасться найбільше схожою на так зване традиційне письмо а-ля Нечуй-Левицький, а відтак авторку автоматично можуть зарахувати до тієї меншості молодих українських письменників, яка виросла на творах вітчизняних класиків, «на цьому стоїть і не може інакше». Проте все це — лише на перший погляд: уже після десятої сторінки повісті авторка здається не сучасною дівчиною, що шукає способу описати явища нинішнього життя літературною мовою дев’ятнадцятого століття, а радше якоюсь чарівною істотою, що жила й тисячу років тому і живе донині, через що в її мові химерно та гармонійно поєдналися різнорідні елементи.

 

Мабуть, на цьому етапі читача не здивувало б, якби виявилося, що насправді авторку звати так само, як одну з її героїнь: Ласка, Аґруска або ж Горностай. Хоча справжнє ім’я авторки — Олена Захарченко, колишня Олена Єфімчук — має бути відоме принаймні тій частині читачів молодої української літератури, що частіше виходить на полювання за новими текстами в Інтернет, аніж у книгарню. Адже Захарченко створила й тривалий час редагувала літературно‑мистецький інтернет-часопис «Крейда».

 

«Вишивані гарбузи» написано по-дівочому легко, але по-волинському вдумливо. Замість сухого визначення «повість» під цією назвою проситься «чарівна повість» або ж «фентезі». Проте це визначення стосується лише першої половини роману. Друга ж його частина більше подібна до готики з елементами містики. Дія першої частини відбувається в казковому світі, який найперше асоціюється з природним міфічним світом слов’ян; дія другої розгортається в загадковому місті.

 

І ці дві половини у своєму поєднанні, протиставленні та злитті разом утворюють незвичну й зворушливу історію двох кохань, у якій сумне та жахливе сусідить із добрим і наївним, а закохані пари, розлучившись, мандрують химерними світами, відбуваючи свою покуту, забувши, хто вони є насправді, даруючи почуття легкого дежавю тим, кому таки пощастило осилити «Божественну комедію» Данте повністю, й дивуючи тих, кому на такий великий вчинок не стало сил.

 

Отож книжка найближча до тієї категорії, яку часто називають «дівоче читання», а точніше, до підкатегорії «читати всім дівчатам обов’язково». У разі браку полиці з такою назвою «Вишивані гарбузи» можна поставити також на «Прочитується одним подихом», «Книжки для заспокоєння» або ж «Для позичання найкращим подружкам». А особливо вибагливий читач, вихований на літературі європейського модерну та постмодерну, може покласти «Гарбузи» до шухляди «Просте і наївне, але щось у тому таки є».

Галина РОМАНЕНКО