У пошуках гробниці Осіріса

Єгиптознавство. – К.: “Махаон”, 2006.

Саме час розвіяти міф про те, що книжки з картинками – розвага лише для дітей дитсадкового віку. Хоча сказати, що “Єгиптознавство” – книжка для “дітей від 2 до 102” буде, мабуть, замало. Її справді можна назвати унікальним виданням, не боячись цього слова.

 

Тема Єгипту є досить “заїждженою” для науково-популярної літератури, тому щось справді нове тут сказати важко. У більшості випадків книжки про Єгипет – це просто перелік династій фараонів, відомості про спосіб виготовлення папірусу, історія розшифрування ієрогліфів, метражні показники пірамід та декілька інших програмних розділів. Плюс ілюстрації, стандартний набір яких відтворюється в кожній книжці з різним ступенем якості.

 

Натомість у “Єгиптознавстві” оригінальною є найперше подача матеріалу. “Учора з вікна поїзда я вперше побачила піраміди. Величні символи цієї загадкової країни, вони нагадали мені про те, що я так сподівалася побачити тут…” – так починається відтворений на сторінках книжки щоденник експедиції Емілі Сендз, яка зникла за таємничих обставин, шукаючи гробницю давньоєгипетського бога Осіріса. Чи є цей щоденник справжнім, чи це лише вправна містифікація – невідомо й досі, але фахівці визнають точність поданих у ньому відомостей. Прагнучи наблизитися до розгадки значення папірусу, Емілі ретельно занотовує все, про що дізнається під час подорожі, а художники експедиції супроводжують її записи замальовками. Тому ті самі династії фараонів та пантеон єгипетських богів розміщуються в контексті досить органічно, не збиваючись до хаотичної купи.

 

Повідомити, що художнє оформлення книжки чудове, – значить не сказати нічого. Виготовлено її з використанням техніки scrapbook – тобто такого собі альбому спогадів, куди ретельно наліплено фотокартки, листівки, оголошення, використані квитки, рекламні проспекти… усі паперові свідоцтва того, що “я тут був і це пережив”. Тому прочитати “Єгиптознавство” швидко та на бігу не вийде – слід запастися терпінням для того, щоб розв’язати всі мотузочки й розгорнути всі сувої та конверти. Однак для терплячих винагородою буде можливість прочитати уривок із “Книги мертвих”, подивитися на таємничий папірус, який багато поколінь зберігався в родині Фарнкомб, навчитися грати в настільну гру сенет чи… побачити шматок пелени мумії. А крім того, згідно з дизайнерською задумкою, на сторінках читач знайде не тільки єгипетські піраміди, а й різдвяні листівки, офіційні листи, рекламні проспекти капелюхів Паріша, квитки на подорож пароплавом “Гуляючий Рамзес”…

 

Далі співати дифірамбів сенсу немає, тут уже на сто відсотків діє принцип “краще один раз побачити, ніж сто разів почути”. Тому можу порекомендувати “Єгиптознавство” як прекрасний подарунок – у тому числі й самому собі. Вік, стать, сімейний стан, рід занять значення не мають. Ця книжка неодмінно опиниться в центрі загальної уваги – і подяка того, хто стане її власником, точно не буде вдаваною.

 

Анна ІВАНЧЕНКО