Рік 2012: загадка майя

Брайан Д’Амато. Вогонь Майя / Пер. з англ. В. Немченко; передм. Г. Пагутяк. — Харків : Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2010. — 832 с.

Роман «Вогонь Майя» Брайана Д’Амато може стати літературною сенсацією на книжковому ринку України. По-перше, роман видано накладом аж у 8000 примірників, що для нинішньої ситуації значуще. По-друге, текст твору нараховує близько 800 сторінок, що також до снаги не кожному читачеві. По-третє, оригінальний твір було видано у США лише рік тому, а вже цьогоріч книжка опинилася на українському ринку. По-четверте, роман написано в традиції «роману-катастрофи» з елементами psi-детективу. «Вогонь Майя» — це спроба долучитися до панічної ейфорії (чи планетарного психозу) від грудня 2012 року, коли, відповідно до календаря майя, має статися щось жахливе. Достеменно не відомо, що саме, але в цій точці календар «обнуляється», обривається, цикл добігає кінця. Чи відбудеться продовження циклу? Чи подолає людство цей часовий колапс? — такі запитання ставить у передмові українська письменниця Г. Пагутяк.

Роман видається кон’юнктурним: його написано на «догоду дня», коли мільярди людей шукають в Інтернеті відповіді на запитання, що лишилися у спадок від майя. Також твір Брайана Д’Амато можна було б поставити в один ряд із романами Девіда Брауна. Тільки тут маємо не «код да Вінчі», а «код майя», одного з найрозвинутіших цивілізаційних утворень на планеті. Проте товстезна книжка Д’Амато містить і щось глибше, що відрізняється від масової божевільної лихоманки у зв’язку з черговим кінцем світу.

Роман міг би стати чудовим матеріалом для американського мила. Фактично маємо готовий кіносценарій. «Вогонь Майя» складається з чотирьох частин («Місто мертвих», «Запах, протилежний кориці», «Місто Лез», «Ті, що прийдуть потім») та двох «нульових» розділів: вступу та щось на кшталт післямови. Також автор підготував своєрідний ґлосарій, який допоможе зрозуміти мову майя. Події у книжці відбуваються на території Центральної Америки, тож роман пересипано численними іспанськими фразами. Головне завдання героя (Джеда ДеЛанда) — знайти розгадку загадкового пророцтва майя. Для цього потрібно усвідомити суть Гри Жертвопринесення — гри майя, з якої виростають усі сучасні ігрові моделі (від бриджу до шахів). Гра, як зазначає Джед, — щось середнє між наукою та мистецтвом. У дусі Ґадамера він міркує про те, що не ми граємо в ігри, а гра «грає» нами. Також роман можна зарахувати до пост-постмодерної традиції, коли гра доповнюється об’єктивованою достеменністю. Цю традицію називають «нейроестетичним» напрямом, коли естетика і наука постають у літературі в нерозривній єдності: в романі художня оповідь переплітається з численними фізичними формулами, математичними розрахунками, схемами і діаграмами. Герой прагне розтлумачити календарну загадку майя, а для цього потрібно через «кротову нору» переміститися в минуле, щоб зупинити катастрофу теперішнього.

Безперечно, роман виграв би, якби в ньому були тонше прописані діалоги. Міркування головних героїв самі по собі цікаві, але спілкування героїв поміж собою іноді видається поверховим і прогнозованим. Переклад також потребує доброго коректорського втручання. Проте загалом роман справляє приємне враження: це не спекуляція на тему альтернативної історії, не мило-римейк на тему «Загадковий світ майя», а спроба вдатися до серйозного аналізу, хай і з нефахової точки зору. Зрештою, часом письменники можуть пояснити загадки світу значно краще за науковців.

Роман Б. Д’Амато належить до категорії не лише «науково-популярних» детективів, але й романів, де життя постає таким, як воно є. А цього в наш час дуже бракує.

Дмитро Блекберд