Побачення з Алісою та Чеширським котом

Sima painting. — Ужгород: Закарпаття, 2004. — 48 с.

Ще Фаїна Раневська зауважувала, що союз дурної жінки й дурного чоловіка веде до багатодітної родини, дурного чоловіка й розумної жінки — до стандартної сім’ї, союз розумних чоловіка й жінки — до легкого флірту… А ось результатами союзів представників різних видів сучасного мистецтва стають надзвичайно цікаві проекти. Останнім часом переважають художницько-письменницькі тандеми: «Пурифікація» Майкла Мерфі та Любка Дереша, книга «Чепухоносики» Євгенії Гапчинської та Андрія Куркова, альбом «Sima painting» Наталки Сіми та Олександра Гавроша.

 

Проект «Пурифікація» натякає спільноті на обтяженість сучасної людини зайвою інформацією, «Чепухоносики» хочуть повернути дітям уявлення про казкове дитинство, альбом же Сіми й Гавроша прагне нагадати читачеві-глядачеві про безцінність вічних почуттів і скарби інтимного життя. Їхній проект настільки своєрідний, що через гармонійність поєднання творчих здобутків авторів зовсім незрозуміло, чи то картини прикрашені віршами Гавроша, чи то поезії проілюстровані малюнками Сіми.

 
Знайомство з альбомом «Sima painting»  нагадує  зазирання Кероллівської Аліси у Задзеркалля, де на противагу сірій буденщині панує лише кохання. Власне, в Алісу може перетворитися кожен, хто захоче поблукати сторінками незвичайного альбому. Адже картинам Сіми притаманна перемога почуттів над усім: реальністю, раціональністю й логікою. Зазирнувши в маленькі віконечка паперового Задзеркалля, вдасться поспостерігати за чуттєвими панночками з поглядом зваблених гетер, із неприкритими грудьми й мішками під очима від недосипу. Відчути впевненість та силу чоловіків, портретно зображених у «Sima painting». Насолодитися райською  красою  пейзажів. На жаль, після німого споглядання невимовно привабливих картин виникає певне розчарування, бо потрапити до паперового Задзеркалля неможливо, хоч скільки пити з чарівних горняток і їсти казкових пиріжків.

 

Є в книзі й славнозвісний чеширський кіт, точніше, його загадкова посмішка. Саме такими усмішками здаються вірші інтимного характеру Олександра Гавроша, що оздобили «найяскравіші віконечка» альбому. Такі собі егоїстичні ремарки справжнього чоловіка, який, зазираючи в очі мальованих панночок, навіть не намагається промовляти друкованими рядками про їхній внутрішній світ. Адже бачить у прекрасних зіницях лише своє відображення. Проте вабить розмовами про доторки й запахи, про оксамит ніжної шкіри, про бажання кохатися й неминучість розлуки.

 

Неприкриту  еротичність  та оголеність  книги  можна  порівняти лише з безтурботною прогулянкою Адама і Єви чарівним Едемським садом. Як і біблейські герої, чоловіки та панночки альбому будуть щасливі доти, доки не усвідомлять, що гуляють перед читачами та глядачами навіть без спіднього. Проте навіщо прикриватися — кохання не приховаєш. Тому призначення альбому «Sima painting» — для тих, хто не цурається кохання в усіх його проявах. І в мистецькому прояві зокрема.

 

Іра ТАТАРЕНКО