Про знаки долі й генетику роду

Анна Багряна. Етимологія крові. – К.: Факт, 2008. – 156 с.

Роман Анни Багряної “Етимологія крові” – це колоритна розповідь про життя-буття сучасної жінки. Головна героїня Ярослава, або Ярка, народилася ще за колишніх радянських часів на Київщині, отже, пережила аварію на ЧАЕС, переселення до Києва, про який вона говорить так: “А це місто, в якому я живу… воно направду мені чуже. Я люблю його, як люблять фатум. Це цілком зручна необхідність – у моїй любові. Але не більше, не глибше”. У цих словах і криється філософія розвитку подальших подій, про які йдеться в романі: безжальне дорослішання героїні, втома, нудьга й депресія від повсякденності, що спонукають до мандрів. І Ярослава вирушає в Карпати, де розпочинається найцікавіше…

 

Оповідь у романі набуває щільності, сконцентрованості, розпадається на часові паралелі, стає гіллястою, наче смерека, або розгалуженим Черемошем, на березі якого відбуваються основні події роману. Тут усе сповнене таємниць, а людські пристрасті не мають ні початку, ні завершення. До відомої аксіоми: всі випадковості, зібрані докупи, є міцним ланцюгом закономірностей – письменниця додає своє резюме. Потрібно навчитися читати знаки Долі, й ці випадковості перетворяться в закономірності значно раніше – ще встигнеш пожити в своє задоволення!

 

Що це за знаки такі? Де їх шукати? Анна Багряна вважає, що саме кров – найвпливовіший носій генетики Роду, і неповага до історії, до пам’яті предків – джерело всіх наших бід: як особистих, так і загальних.

 

Тетяна Дігай