Кого зустрічає місто-привид?

Сергій Жадан. Ворошиловград. – Харків: Фоліо, 2010. – 442 с.

Шанувальники прози Жадана нарешті будуть утішені: у вересні побачив світ довгоочікуваний «Ворошиловград», про який багато говорили і ще більше мовчали. Презентаційний тур містами України на підтримку роману було завершено нещодавно в Харкові.

Невидимим тихим фантомом фігурує у романі славетний Ворошиловград, він же – сучасний Луганськ. Місто одразу виростає розмито та непізнавано, відчувається чисто інтуїтивно. Події, що розгортаються у романі, охоплюють 2000-ні роки. Інтрига, яку так майстерно в півоберту вміє закрутити Жадан, вплітається у сюжет із першого речення. О п’ятій ранку головного героя, 33-літнього чоловіка з вищою освітою, Германа Корольова, будить телефонний дзвінок, з якого стає зрозуміло, що його брат утік до Амстердаму, залишивши на Германа власний бізнес – бензозаправку та станцію техобслуговування. Хлопець змушений якнайшвидше повернутися у маленьке містечко його дитинства, де на нього чекає не вельми приємна несподіванка: бізнес хочуть забрати рейдери. Герман певний час не може вирішити, чи потрібно йому все це. Боротися чи начхати й повернутися туди, де жив розміреним налагодженим життям? Від цього вибору залежить багато. Герман стає на шлях боротьби, в якій буде багато інтриг, падінь, страхів, фермерів-спекулянтів, джазу, сектантів та примар із минулого (ціла футбольна команда!). Зав’язується химерне плетиво пригод, яке не відпустить читача до останньої сторінки.

Соціальні романи — річ складна. Їх герої завжди є унікальним інструментом, за допомогою якого можна передати взаємозв’язок історичного процесу та конкретних обставин — біологічних індивідуальних чи випадкових. Не останню роль відіграє життєвий досвід героя, вміння маневрувати, приймати чужі правила гри чи встановлювати свої. «Правила мають сенс до часу, поки їх дотримуєшся», – услід за міркуванням Германа мимоволі погоджуєшся, що обмежувати чи не обмежувати себе в будь-чому залежить лише від нас самих.

У «Ворошиловграді» є три означені категорії: пам’ять, смерть та релігія, – які міцно пов’язані та створюють спектральну, моментами сюрреалістичну, емоційну канву. Категорії пам’яті та смерті виринають в епізоді з загадковою футбольною командою — давніми друзями головного героя, — у складі якої Герман грає у футбол, а кількома днями пізніше бачить прізвища більшості з них на цвинтарних пам’ятниках. Ця химерна, майже містична алюзія, напевно, означає те, що людина повинна сьогодні пам’ятати минуле задля майбутнього, незважаючи на те, де вона і що з нею відбувається.

Третьою характерною, хоч і не наскрізною, лінією в романі є релігія. Сектантський священик, який мимоволі вгрузає у місиво проблем, пов’язаних із рейдерськими «розборками»; циганський похорон: співання псалмів й гімнів на ньому — зображені автором з іронією, сарказмом та гумором. Таким чином, знову показано парадоксальність та нікчемність деяких людських вчинків, яким передує вибір. Так, обирати героям Жадана, як і кожному з нас, непросто. А ще важче йти не озираючись, іти — щоб забути. «Ворошиловград» учить, що робити цього ніколи не можна.

Тетяна ЗЕМЛЯКОВА

Придбати книгу Сергій Жадан  «Ворошиловград» в інтернет-магазині ВсіКниги.