Для нащадків барона Мюнхгаузена

Анатолій Григорук. Праправнук барона Мюнхгаузена: повість-казка. – К.: Зелений пес, 2008. – 112 с.

От уже ці дорослі! Звикли набридати своїми проблемами. А на дітей ніхто й уваги не звертає. Кажуть: вигадник, бешкетник, халамидник… А насправді життя дитини – суцільні пригоди та небезпеки. Надто коли дитина – не хто-небудь, а праправнук самого барона Мюнхгаузена (принаймні він, третьокласник Федя Зайченко, свято в це вірить). І хоча мама, тато, дідусь зацікавлено слухають його незвичайні розповіді, пророкують хлопчикові письменницьку діяльність, Федькові це не приносить багато задоволення – адже всі думають, що він просто фантазує.

 

Отож, юний нащадок Мюнхгаузена вирішує поділитися враженнями від своїх пригод із однолітками, маленькими читачами, які неодмінно повірять у його слова і, можливо, навіть сприймуть їх як своєрідні поради та настанови. А якщо й серед дорослих знайдуться охочі поглянути на світ дитячими очима – ласкаво просимо у царство неймовірних пригод Феді Зайченка.

 

Уявіть собі: ви прогулюєтесь маленькою сільською вуличкою, аж раптом звідкись вискакує величезний бугай і біжить прямо на вас! Страшно? А таке: катаєтеся ви собі на самокаті – й тут помічаєте, що за вами женеться ціла зграя собак… Ну і як не назвати героєм хлопчину, який у будь-якому випадку знайде вихід із ситуації! Він і для бика справжню кориду влаштує, і собакам покаже де раки зимують. А крім того – здійснить кілька дивовижних польотів, загіпнотизує кобру, побореться з акулою-людожеркою, видресирує жаб… Словом, історії Федька Зайченка такі яскраві та незвичайні, що нудьгувати вам не доведеться. І якщо вас здивує дитяча хоробрість, кмітливість, винахідливість – значить, погано ви знаєте дітей. Адже кожного другого «голопузика» (як каже на хлопченят пілот ув одній із Федькових історій) можна назвати «маленьким Мюнхгаузеном».

 

Образ Федька вимальовується на сторінках книги доволі чітко. У цьому заслуга й автора книги – Анатолія Григорука, і художниці – Наталії Журавльової. Очевидно, ці люди зберігають у собі істинне тепло дитинства: так легко й гарно зобразити навколишній світ очима дитини вдається далеко не кожному дорослому. Крім того, якщо трохи покопатися в розповідях Федька, можна побачити досить цікаві деталі: певні моменти зі стосунків батьків і дітей, нотки зацікавлення проблемами екологічного та суспільного характеру, любов дитини до тварин – все це, мабуть, зумовлено вихованням. І ця «мораль» дуже просто, легко та ненав’язливо вплетена у Федькові розповіді. Ось такий він – праправнук барона Мюнхгаузена: трохи лінькуватий, непосидючий, але водночас кмітливий і допитливий хлопчина-фантазер.

 

Зацікавилися? Тоді негайно беріться за книгу. Однак перед читанням зверніть увагу на два невеличких зауваження. Перше: читач Федькових історій повинен мати дитяче серце й щиро вірити в чудеса. Друге: не варто намагатися повторити героїчні вчинки, описані в книжці… Хоча хтозна, може, ваша дитина щодня розповідає не менш дивовижні історії – тоді вона точно повірить у кожне слово третьокласника Феді Зайченка, праправнука барона Мюнхгаузена.

 

Валер’ян Їжакевич

Придбати книгу Анатолія Григорука   «Праправнук барона Мюнхгаузена» в інтернет-магазині ВсіКниги.