THE WALL або Схід і Захід разом?

Олександр Ірванець. Рівне / Ровно (Стіна). — К.: Факт, 2006. — 178 с.

Одного  разу,  поїхавши до Західного Берліна, письменник Ірванець раптом побачив Стіну. Але не берлінський Мур, а Стіну, що розділила Україну й місто Рівне / Ровно на західну та східну частини. Ця візія згодом втілилася у «нібито роман» (вперше на­друкований 2000 року), який став першою спробою автора у великій прозовій формі. Перевидання вийшло у серії української урбаністики «Містами», яку започаткувало видавництво «Факт».

 

Отож, події роману відбуваються в межах одного міста, розділеного  навпіл  стіною на Рівне (Захід, Демократія, Театр) та Ровно (Схід, Соціалізм, Соцреалізм). Головний герой Шлойма Ерціван, щоб побачити рідних, вирушає з Рівного в Ровно. Адже раптове розділення міста потягло за собою численні розриви не лише міських  комунікацій,  державних устроїв  та  світоглядних  систем, але й родинних зв’язків та людських стосунків. У Ровно Шлойма майже відразу потрапляє до викривлених пазурів місцевих письменницьких спілок, проходить через галереї спогадів дитинства, яке минуло саме в цій частині міста, через зустрічі з колишніми знайомими й уже майже колишніми рідними. І врешті герой отримує завдання‑місію — об’єднати обидві частини міста та країни в єдину СРУ (Соціалістичну Республіку Україну). Зробити це можна було лише шляхом інтервенції спецпідрозділів СРУ, одягнених у спеціальні протигівняні костюми, до Західного сектора через каналізаційну систему.

 

Роман, як класична антиутопія, насичений сатирою та гротесково‑монструозними образами (левова частка яких адресована письменницьким колам), прозорими й непрозорими метафорами, суржиком і «совєтскостью». Остання — синонімічна Сходу України — і є тією реальністю, до якої має повернутися маленька сепаративна західна частина. Так само українська література, за версією Ірванця, ризикує повернутися до соцреалістичного її варіанту. Однак радянські часи, так само, як і епоха Хрестових походів, Відродження та Династії Хань, залишилися в минулому. І якщо вони іноді повертаються, то лише як рефлексія щодо неіснуючої травматичної реальності або як фантастичний кіберпанківський фікшн.

 

Згідно із задумом автора, відповідей роман не дає. Він тільки ставить питання, яке сьогодні звучить так часто, що, здається, перетворилося  на  риторичне, адже не має і не потребує відповіді. Роман «Рівне / Ровно» пропонує такий варіант, у який вірити не те що не хочеться, а просто якось не виходить.

 

Свого часу антиутопії Хакслі, Оруела, Замятіна, Платонова сприймалися як пророцтва й особливо  актуальними  були в тоталітарно-утопічному Союзі. Роман Ірванця «Рівне / Ровно» став першою «антиутопічною» ластівкою в українській літературі. І, можливо, на сьогодні цей жанр, так само, як і адекватне йому суспільство, вичерпав свій потенціал і зазнав численних трансформацій та видозмін. Однак не можна заперечувати, що Ірванець залишив месидж для нащадків, які про світогляд радянської людини зможуть довідатися лише за посередництва подібних романів.

МИРОСЛАВА Сапко