Час теорії

Баррі Пітер. Вступ до теорії: літературознавство та культурологія / Пер. з англ. О. Погинайко; наук. ред. Р. Семків. – К.: Смолоскип, 2008. – 360 с.

Пітерові Баррі вдалося майже неможливе: він написав цікавий, зручний, легкий у читанні й практичний у використанні підручник із теорії літератури. Видавництво «Смолоскип» й Ольга Погинайко майже напевне не помилились, обравши саме це видання для перекладу українською мовою. До того ж на наших просторах воно може похвалитися неабиякою новизною та актуальністю. Ще не всі у нас чули про такі модні колись течії, як новий історизм та культурний матеріалізм, а що й казати про такі страшилки, як екокритика чи ґей-лесбійські студії…

 

 

Та новизна, як уже сказано, – не єдина чеснота цієї книжки. Баррі намагався писати підручник не для колег-викладачів, а передусім для студентів, які мусять опанувати обов’язковий курс із теорії й далеко не завжди готові продиратися крізь малозрозумілі філософські тексти. Як видається, британський професор вдало й легко виклав суть усіх теорій та методологій сучасного літературознавства, не загубивши головне в усіх них.

 

Тут слід зауважити, що Баррі пише про теорію не в традиційному для нас розумінні – як цілісний огляд і теоретичний аналіз того, що ми називаємо літературою. Натомість він подає одна за одною тринадцять літературознавчих течій, які мали вплив у Британії в другій половині ХХ сторіччя. Починає з так званого ліберального гуманізму – традиційного і консервативного способу читати літературні твори, — але далі переходить до власне «теорії» із неодмінними структуралізмом, постмодернізмом, марксизмом та іншими.

 

Книжка чітко структурована, що сприяє кращому розумінню поданого матеріалу. Окрім огляду теоретичних ідей, включено й список «практичних кроків» літературознавця даного напряму й наочний приклад використання методології. Таким чином Пітер Баррі досягає справжнього балансу між теоретичною та практичною складовою книжки. Для підручника, який покликаний надати, крім знань, ще й уміння, це неабияк важливо. На завершення кожного розділу – звісно ж, рекомендована література в супроводі коментарів. Шкода, що більшість цих видань у нас все одно неможливо дістати.
Перекладачка добре впоралася із завданням адекватно передати грайливий стиль автора, його доступний синтаксис і – що особливо важить – великий масив термінів із цілковито різних напрямів і дисциплін. Хоч трохи і збиває з пантелику назва як оригіналу, так і перекладу – бо в книжці майже нема про культурологію.

 

В Україні за останні роки видано декілька книжок схожої тематики. Але, скажімо, підручник О. Галича «Теорія літератури» взагалі має мало стосунку до своєї назви й прислужиться радше як словник понять із літературознавства. Польська «Література. Теорія. Методологія», побудована за тим самим принципом, що і «Вступ до теорії», програє через складність, багатослівність і непрактичність. Тому підручник Пітера Баррі стане дуже цінним подарунком для кожного студента-філолога.

Ігор Самохін