Будь яскравою… або не будь

Нана Куликова. Мілонгера. – К.: Факт, 2007.

Танцівниця Анна, головна героїня повісті „Мілонгера” крізь призму свого танцювального досвіду сприймає абсолютно все. Навіть коханців вона міняє так само часто, як танцювальних партнерів. Проте, проїхавши всю Європу від танго-фестивалю до танго-фестивалю, повертається до чоловіка, ще не знаючи тоді, який неприємний сюрприз він їй підготував… Уже тридцять років потому, постарішавши, овдовівши, зробивши кар’єру хореографа, вона розповідає історію свого життя: для учнів – у вигляді танцю, для читачів – словами та образами. Бути яскравою або померти – таке кредо танцівниці Анни, від якого вона не відступає протягом усього свого життя. Часом, можливо, на шкоду собі… Проте таким чином Анна вносить у своє життя красу й екзотику, викликає захоплення в учнів, тамує свій біль, підживлює свою і чужу хтивість… А на самоті – розмірковує про своє минуле. І, схоже, ні про що не шкодує… Для повного апофеозу їй варто було померти молодою.

 

 

Молода авторка сміливо взялася за непересічну задачу: говорити про молодість вустами зрілої жінки. І виконала поставлене завдання на гідному рівні – маємо умовний час оповіді, поєднання кількох сюжетних ліній, і легку самоіронію ліричної героїні – таке нечасто трапляється у творах початківців. До однозначних позитивів „Мілонгери” слід зарахувати ще й непогано виписані характери і зворушливі побутові деталі. Одне слово, маємо цікаву лірично-еротичну з присмаком трагікомічного роман, написаний легкою і приємною мовою. Для Нани Куликової – лауреата „Смолоскипу” – цілком сподіваний результат, для читача – текст дійсно художньо вартісний.

 

Проте у бочці меду без ложки без дьогтю не обійтися… Авторка, схоже, за екзотикою матеріалу не помітила однієї пастки. Танго, як і будь-який танець, як і будь-яка субкультура, для невтаємниченого спостерігача залишиться чимось цікавим, але стороннім без наближеного ракурсу об’єктива авторської камери. Так от, цей невтаємничений спостерігач зможе побачити тільки загальний план, здогадуючись про те, які ж насправді бурхливі пристрасті “Мілонгери” недоступні для його розуміння. Танцюристка Анна розповідає історію свого життя недомовками, описуючи події і майже не торкаючись емоцій. Іноді здається, що окрім сексу і тілесності, її взагалі цікавить мало речей… Із заявленим сюжетом, гідним французького кіно, „Мілонгера” напевно претендувала стати глибокою психологічною прозою, а проте залишилася недомовленою оповіддю. Роман однозначно зацікавить аматорів–психологів, бо подібний до тесту на винахідливість читача, де невідомі ні засновки, ні результати. На поверхні маємо екзотику, а от визначати глибину чуттєвих пристрастей читачу доведеться самому.

 

“Мілонгера” також не залишить у спокої допитливого читача. Роман містить велику кількість нерозшифрованих танцювальних термінів. Чим відрізняється ганчо від хіро, а хіро, у свою чергу, від болео? Розбиратися у всьому цьому потрібно з допомогою додаткових джерел, бо книга про пристрасний танець не містить сухих приміток. А тим, хто спраглий до нових вражень і відкритий до пошуків, – вам “Мілонгера” стане гарним приводом, щоб провести день-другий у комфортному кріслі з книгою в руках.

 

Ганна Гриценко