Початок кінця американської мрії

Емманюель Тодд. Після імперії: Есе про загнивання американської системи. — Л.: Кальварія, 2006. — 188 с.

У  будь-якій  справі  головне — знайти крайнього і винуватого. Прикласти ці означення до Сполучених Штатів Америки донедавна мало хто наважувався: хоч усе це ми передбачали, підо­зрювали, але боялися зізнатися вголос. Аж ось нарешті маємо есе «Після імперії» французького політолога Емманюеля Тодда, в якому Америка «загниває», а Європа святкує моральну перемогу.

 

У  викладі  Тодда  могутня Америка постає вже не гарантом політичної свободи й економічного ладу, а чинником усесвітнього безладу, повсюдної непевності та конфлікту. Окрім того, вона вимагає, аби вся планета визнала належність держав на кшталт Іраку, Ірану й Північної Кореї до «вісі зла», яку потрібно зламати за будь-яку ціну: підступом, терором, антиядерним космічним щитом та іншою науковою фантастикою. «Стратегією божевільного» називає Тодд таку діяльність США, що породжує в материкових спільнотах страх і недовіру до супердержави.

 

Чималу увагу автор приділяє також розвінчуванню химерної думки про те, що можливо зміцнити свою могутність, ведучи війну, збільшуючи збройні сили і т. ін. Адже США, виснажуючи себе в «боротьбі проти тероризму», цьому ерзаці борні за втримання гегемонії, лише виявляє свою немічність. Причому тероризує Америка тільки слабкі нації та залежить від узгодження дій із європейцями, які теоретично мають можливість її задушити. Загалом, сьогодні, вважає Тодд, варто  пам’ятати,  що  справді потужними є сили демографічні й освітні, а справжньою владою є влада економічна.

 

Крім того, на прикладі психологічної кризи, що оголила ментальну архітектуру планети після 11 вересня 2001 року, автор есе доводить, наскільки добровільним було наше рабство, створене міфом про непереможну Америку. Адже панувала вона не лише завдяки зброї, а й завдяки престижу власних цінностей, інституцій і культури. Нині стандартизований образ США похитнувся, рівновага довіри порушилася, свідомість європейських васалів розвиднілася. Жодна глобальна загроза тепер не потребує захисної активності Сполучених Штатів. Сьогодні над планетою тяжіє лише одна небезпека розбалансування — сама Америка. Але чи така вже вона страшна? «Не маючи більше сили контролювати Європу, Росію, Америку та Китай з економічного та стратегічного поглядів, Америка прогрáє останню партію за втримання світу, — прогнозує автор. — Вона знову стане просто великою могутньою державою. Однією з…»

 

Есе «Після імперії» Е. Тодда допомагає легко й ґрунтовно виявити разючі відмінності між американською та європейською концепціями суспільства. Давній генетичний код Старого світу й досі зберігає поняття економічної та культурної рівноваги, тоді як Америка ґрунтується лише на колоніальному досвіді загарбника й експлуататора потужних ресурсів, яких він не створював. Аналізуючи конфлікт цивілізацій, автор зауважує: донедавна наймогутніша у світі держава нині потребує субсидій з усього світу, аби забезпечити теперішній свій рівень життя. Ну, й аби підтримати невмирущий міф про американську мрію.

 

Ігор БОНДАР-ТЕРЕЩЕНКО