Німецьке кіно до Гітлера

kino1Зігфрід Кракауер. Від Калігарі до Гітлера – психологічна історія німецького кіно. – К.: Грані-Т, 2009. – 384 с.

«Національне кіно віддзеркалює психологію народу безпосередніше за інші мистецтва» – так твердив Зігфрід Кракауер, один із перших теоретиків німецького кіно. 1947 року в Америці на прикладі історії німецького кінематографу він довів, що фільми є фактично пророцтвом подальшого соціального розвитку етносу.
Провідною тезою дослідження Кракауера є те, що «безнадійно погрузнувши в ретроградстві, основна маса німецького народу не могла нічого протиставити Гітлеру. Оскільки Німеччина здійснила те, що її кінематограф передчував з перших днів існування, то його химерні персонажі спустилися тепер з екрану в глядацьку залу і вийшли на вулицю». Кракауер бере для аналізу німецькі фільми з 1918 року по 1933-ій, умовно – від Калігарі до Гітлера.
«Кабінет доктора Калігарі» – жахастик про психічно хворого Френсіса, нездорова фантазія якого породжує вбивцю – доктора Калігарі. В уяві Френсіса – Калігарі покарано, в реальності – Френсіса доглядає лікар, який надзвичайно схожий на Калігарі. Цей фільм знаковий тим, що у післявоєнні роки більшість німців палко хотіла вирватися з лещат грубого зовнішнього світу, поринути у незбагненний світ душі. І ця двоїстість внутрішнього німецького життя відобразилася в символічному бунті хворої уяви. Більшість ще не була готова до революційних дій, але психологічно революція вже визрівала в масах, тому «Кабінет доктора Калігарі» став хітовим фільмом тих часів, а сам доктор символізував владу.
Кракауер зазначає, що в «Калігарі», як і в «Гомункулусі» 1916 року, піднімають голову пристрасть до руйнування та неймовірний садизм. Їх поява на екрані ще раз свідчить про те, як сильно ці почуття заволоділи німецькою душею. В такому стилі Кракауер аналізує досягнення німецького кінематографу, висновуючи з того соціальне підґрунтя подальших історичних подій у житті Німеччини.
Дослідник аналізує фільми як мистецькі твори, де кожен найдрібніший елемент є знаком, символом. Він описує кінозасоби, які ідеологічно впливають на глядача. Особливий акцент зроблено на декораціях, світлі та німих емоціях, тим паче що звуковий фільм з’явився саме в період з 1918 по 1933 роки. Кракауер розглядає фільми як  концентроване підсвідоме, що відображає думки мас на етапі формування. Жахливі, похмурі, хворобливі, жорстокі фільми німецького кінематографу стали втіленням загального невдоволення людей владою.
Ця книга є здобутком в історії не тільки німецького кіно. Велика цінність дослідження в тому, що тут виведено нову схему аналізу кінематографу, яку можна застосувати до кіномистецтва будь-якого народу. Психологічні передумови зародження фільму та висока популярність його серед глядачів дають можливість відчути настрої та рухи соціального підсвідомого.
Німецькою мовою книга з’явилася через 11 років після появи англійською, українською її  переклали через 63 роки. Значний проміжок часу свідчить про те, що видання не втратило своєї актуальності, а також про те, що українці перебувають «в центрі впливу» кіномистецтва.
За допомогою психологічного аналізу кінематографу за Зігфрідом Кракауером можна було б дослідити соціальні віяння в українському суспільстві. Зважаючи на те, що популярним в Україні наразі є американський та російський продукт, про які національні риси може йтися, і чи можемо загалом говори про кінематограф в Україні?..


Ілона Замоцна