Преоригінальні історії для дітей і дорослих

levinВадім Лєвін. Чий портрет? / Вірші. Пер. з рос. Володимира Каденка. – К.: Грані-Т, 2009. – 56 с. (Серія «Дитяча іронічна поезія»)

Аби писати вірші для дітей, недостатньо мати поетичну душу та вміти вправно ліпити слова докупи. Неабияка фантазія, допитливість, безпосередність, здатність по-особливому (по-дитячому!) сприймати світ, помічаючи те, чого не помічають дорослі, – ось ті риси, які неодмінно мають бути присутні в характері справжнього дитячого поета. Звісно, перелік доволі абстрактний: кожен читач може по-своєму сприймати того чи іншого митця, знайомлячись із його творчістю. Проте коли ми говоримо про Вадіма Лєвіна, чиї вірші знає і любить не одне покоління, сумніву не виникає: це істинно дитячий поет, який пише, однак, і для дітей, і для дорослих.
Поезія Вадіма Лєвіна багата на несподіванки. То він дивує читачів «Звичайною історією» про песика, який «гуляв, гуляв, гуляв і виріс», то знайомить із художником, у якого – що б він не намагався намалювати, – виходять лише бегемоти, то розповідає про кішку, яка вчиться рахувати: «Потихесеньку, потрішки / Мишку додає до Кішки». Кумедні горобці, які бавляться у пісочку, дурна кобила, що ходить босоніж, маючи дві пари взуття, карась, який розповідає анекдоти про щуку, – про кожного свого персонажа Вадім Лєвін говорить просто й відкрито, так, ніби всі вони – його знайомі, а все, що з ними відбувається, – щира правда. І авторові таки вдається бути переконливим – вірші сприймаються не із здивуванням, а радше зі своєрідним усвідомленням певних істин життя людей і тварин: «Котяча ввічливість не в тім, / щоб не подряпати котів, / а в тім, щоб раптом з переляку / не нявкнути коту: „Собака!”».
На особливу увагу заслуговують «пре-оригінальні» переклади Вадіма Лєвіна, що займають другу частину книги «Чий портрет?». Це унікальні вірші: вони нібито перекладені з англійської мови, проте насправді їх автором є сам Вадім Лєвін. Поет вирішив не «чекати, поки хто-небудь напише англійські оригінали англійською», а написати спершу переклади цих «оригіналів», а тоді вже «нехай собі англійці перекладають назад». Варто сказати, що втілення такої цікавої ідеї вдалося Лєвіну пречудово: його «до-оригінальні» переклади цілком і повністю просякнуті специфічним духом англійської іронічної поезії. Вишуканість, подекуди навіть певна манірність у словах, гостра дотепність, часті вкраплення абсурду і, звісно, відповідні власні назви – все це справді надає віршам Вадіма Лєвіна характерної «англійськості»: «Містер Кваклі, есквайр, / проживав за сараєм, / він у діжці обідав і спав. / Містер Кряклі, есквайр, / погуляв за сараєм, / і відтак містер Кваклі пропав».
Безперечно, говорячи про збірку Вадіма Лєвіна, видану «Грані-Т», слід наголосити на майстерності перекладу Володимира Каденка. Саме завдяки його роботі ми маємо змогу читати відомі російські тексти українською мовою, не просто вникаючи в їхній зміст, а й глибоко відчуваючи їхню внутрішню атмосферу. Довгі та короткі, сумні й веселі, страшні та кумедні – всі історії, вигадані Вадімом Лєвіним, однаково подобаються і дітям, і дорослим. Зрештою, усі вірші цього поета, а не лише його «переклади з англійської» варті того, щоб зватися «ПРЕоригінальними». Читайте – і переконуйтеся!

Жанна Капшук