Навчитися читати джаз

Мар’яна Савка. Бостон-джаз: Збірка поезій. – К.: Факт, 2008. – 96 с.

Як казав Габріель Гарсіа Маркес, для когось джаз – це тільки звучне іншомовне слово, а для когось – цілий світ. Щоправда, Маркеса музикою назвати тяжко, однак від того джаз ніскілечки не втрачає. А коли джазові ритми вміло й органічно переплетені з поезією, можна навіть «читати джаз» і «танцювати вірші» – переконана знана львівська поетка Мар’яна Савка.
Савчина книжка «візій та віршів» народилася в Бостоні, «місті мокрих магнолій», як переконує поетка,і, як не дивно, джазу. Мар’яна любить розповідати, як вона випадково потрапила на концерт «джазового бога» Сонні Роллінза, і як у її крові з’явився особливий «гормон джазу». Схоже, цей містичний гормон оселився не тільки в крові, але й у поезії, перетворивши її на «поезоджаз», або ж «джазопоезу» – дивовижний синтез словесного й звукового ритмів.

 

Мар’янині вірші так і просяться в ритми джазової імпровізації, вони мовбито створені для того, аби їх сприймали на слух у супроводі саксофону, контрабаса й фортепіано… І Мар’яна Савка, розуміючи це, у підтримку своєї книжки створює неймовірне музично-поетичне видовище під назвою «Джаз-кафе», аби продемонструвати, як природно слова переливаються у музику, а музика – у слова.

 

Говорити про «Бостон-джаз», не маючи перед очима книжки, – те саме, що годинами розхвалювати якогось музиканта, жодного разу не слухавши його музики. Як кажуть, краще один раз побачити й почути, аніж сто разів про неї читати! Саме «побачити» й «почути», аж ніяк не «прочитати». Читаючи, ви оціните влучні й свіжі метафори, верлібровий ритм, ніжну жіночність, притаманну Мар’яні. Однак «джазовість» не побачиш, її можна або відчути, або сприйняти на слух: «я сиджу / на краєчку палітри / пальцями ніг / розминаю / фарбу свіжої зелені / це здається трава». І коми, здається, зайві… Достатньо чути голос, прочитувати вголос джаз. Тільки так можна відчути його смак, рвану ритмомелодику, «непричесаність» і дивовижну мінливість бостонських віршів:“і так легко ковтати / крапля безуму /
джазу краплина”.

 

Поезія Савки – форсоване штурмування всіх п’яти чуттів людини. У цій книжці мистецтво не відчуває кордонів: музика, поезія, фотографія, пластика – все міниться, переливається з однієї форми в іншу, спокушає… Недарма й оздоблення збірки – цікава підбірка світлин — тих самих, бостонських, мокрих і пропахлих магноліями. Бостонджазівські метафори – це спостереження за конкретними людьми (за «диваком-композитором» Жаном Тірсеном, «великою чорною мамою», звичайнісінькою курвою), котрі в різний час і за різних обставин траплялися поетці.

 

Для Мар’яни Савки джаз визначається категоріями весни, безуму, молодості, шаленості… Любові. Зрештою, неважливо: Савчин джаз – у місті мокрих магнолій. А ваш джаз віднайде власні «категорії», і хтозна, можливо, згодом ви побачите свої візії, станцюєте свої вірші й таки навчитеся читати джаз.

 

Ольга Купріян