Філософія наукової фантастики

LewisКлайв Стейплз Люїс. Космічна трилогія: За межі Мовчазної планети. Переландра. – Л.: Свічадо, 2010. – 380 с.

Книги англійського письменника Клайва Стейплза Люїса, автора знаменитих «Хронік Нарнії», недаремно порівнюють із добрим вином: із роками вони не старіють, а, навпаки, стають кращими, набувають нових смислових відтінків і зовсім не губляться на тлі всього написаного опісля. Це, без сумніву, стосується і «Космічної трилогії» — створеної у 1938-1945 рр. величної саги, дія якої розгортається на кількох планетах Сонячної системи.
Любителі класичної наукової фантастики «Космічну трилогію» іноді критикують, адже автор не ставив собі за мету наукову достовірність і не звертав особливої уваги на технічні деталі. Натомість поціновувачі літератури з філософським підтекстом над романами трилогії просто розкошують – небагато знайдеться книг, де перед читачем розгортається така грандіозна картина світобудови, зачіпається стільки болючих питань, пов’язаних із розвитком сучасної цивілізації, і стільки питань власне філософських, які торкаються першооснов людського буття.
Перший роман трилогії, «За межі Мовчазної планети», можна вважати своєрідним прологом до всієї історії. Тут читач знайомиться з головним героєм перших двох романів і одним із героїв роману третього – кембриджським філологом Елвіном Ренсомом. Літературознавці досі сперечаються, хто послужив авторові прототипом. Дехто твердить, що він зобразив тут самого себе, інші ж вважають, що головного героя трилогії змальовано з Толкіна.
За сюжетом, Ренсом потрапляє до рук зловмисників, які викрадають його і вивозять на далеку планету Малакандра. Тільки згодом він дізнається, що так у Глибоких Небесах іменують планету, відому на Землі як Марс. Цікаво, що змальована у «Космічній трилогії» картина Всесвіту у багатьох аспектах нагадує середньовічну космологію – недарма Люїс був одним із найавторитетніших медієвістів свого часу.
Другий роман трилогії, «Переландра», цілком справедливо вважається однією з вершин творчості Люїса. Цього разу головний герой, той-таки Елвін Ренсом із Кембриджа, опиняється на планеті Переландра, яку ми знаємо під назвою Венера. Письменник дає тут повну волю своїй уяві – і створює неймовірні за красою описи фантастичних переландрійських краєвидів. На планеті панує первозданна ідилія, а на плавучих островах, що гойдаються на хвилях безмежного океану, живе тільки двоє людей – Владар із Владаркою, чи Тор із Тінідріл, тамтешні Адам із Євою. Проте й туди проникає зло: історія, що трапилася з праматір’ю людського роду, може повторитися і на Переландрі – й завадити цьому до снаги тільки Ренсомові…
Дія третього роману, «Мерзенної сили» (готується до друку у цьому ж видавництві), відбувається в Англії, у звичному для Люїса університетському середовищі. У передмові автор написав: “У цій книзі нагромаджено чимало різних небилиць та чортовиння… Мені залежало на тому, щоб показати, як те чортовиння стикається з представниками якоїсь звичайної, всіма шанованої професії, тож із-поміж усіх професій я обрав свою – не тому, звісно, що університетські працівники легше піддаються на підступи всілякої нечисті, а тільки через те, що це єдина професія, яку я знаю достатньо добре, аби про неї писати”. Як і в перших двох романах, перед нами – протистояння сил добра і зла, майстерно зображене на тлі вигадливого переплетіння легенд артурівського циклу, античної міфології і навіть натяків на ще не опубліковані на той час рукописи Толкіна. Врешті-решт, добро бере гору, проте війна триває й далі…
Андрій Маслюх