Урок малювання для Пеппі Довгопанчохи

Вчимося малювати / Пер. з англ. Віри Наливаної. – К.: Країна Мрій, 2007. – 96 с.

Коли до рук потрапляє така чудова книжка, хочеться спочатку гортати її донесхочу, а потім сісти і намалювати всі уроки одразу. Щоб і ці кумедні автомобільчики, і це обличчя, напівприховане тінню, і вайлуваті білі ведмеді ─ все ожило під твоїми руками та олівцем, пензлем, фарбами. От тільки, вдивляючись у доладні малюнки та читаючи детальні пояснення до них, починаєш розуміти, що не все так просто: насправді до переліку необхідних матеріалів, поданого на початку книжки (пастелі, чорнило, ручки тощо) треба додати ще один ─ Терпіння. Саме так, із великої літери.

 

Велике терпіння знадобиться маленькому художникові та художниці, а ще більше ─ їхнім батькам, які вирішать придбати цей барвистий посібник із малювання. Книжка на сто сторінок насправді може стати путівником для дозвілля на цілих сто вечорів. А, може, й більше ─ не все ж бо виходитиме одразу.

 

Отож, розпочнімо. Для початку намалюємо різноманітні каракулі ─ наляпуючи фарбу на папір, викреслюючи абстракті фігурки ─ просто щоб заповнити чистий простір аркуша і потім шукати гармонію у безладі. Вийшло? Тоді переходимо до простеньких личок: коло, крапочки-очі, кілька цяточок замість веснянок, дужечка як ротик ─ і ось до тебе вже посміхається задерикувате дівчисько, схоже на Пеппі Довгопанчоху. Далі ─ складніше. Треба буде навчитися використовувати акварель так, щоб різні кольори розпливлися по паперу рівно настільки, як того вимагає малюнок. А потім ─ писати китайським пензлем із тоненьким кінчиком ─ ні, не ієрогліфи, а бамбукові зарості з птахами та пандами поміж листя. Затушовані малюнки зміняться вивченням зображень людського обличчя та постаті. Далі ─ рух, основи перспективи…

 

А найбільше на сторінках книги малюнків звірів та птахів. Справжнісіньке тобі «У світі намальованих тварин»! Якщо юний художник опанує премудрості, які описано у «Вчимося малювати», то незабаром стіни помешкання прикрашатимуть численні крейдяні ведмеді, гладенькі тюлені, марнославні пуделі, лобаті бегемотики. І зізнайтеся чесно, татусі та матусі, хіба ж ви все життя не мріяли отримати у подарунок «Тигра у високій траві»? Його можна, скажімо, поставити у рамочці на роботі ─ щоб, як співає герой старого мультика, «усі боялись, щоб не насміхались», а тільки прицмокували від захвату.

 

До слова, про мультики. Слідуючи за інструкціями посібника, можна намалювати їхніх героїв (в тому числі ─ й супергероїв), декорації (приміром, містечко із вестерну або іншу планету), а потім примусити все це рухатися (особливо придасться сторінка під назвою «Переслідування та перегони»). Все! Юному мультиплікаторові лишилося вигадати сюжет та відроджувати вітчизняну традицію рухомих веселих картинок.

 

Книжка буде корисною і вчителеві молодших класів, і викладачеві малювання у школі мистецтв, і батькам, які хочуть виростити із карапуза-бешкетника всебічно розвинуту особистість. А ще ─ як подарунок особливо непосидючому племінникові чи малій сестричці, схожій за характером на ту саму Пеппі, ─ малювання, як відомо, на якийсь час угамовувало навіть її!

 

Віта Левицька