Несерйозні небилиці про серйозні речі

Італо Кальвіно. Наші предки: Романи / Пер. з іт. А. Перепаді. – Харків: Фоліо, 2008. – 379 с.

Напишіть книгу – і ви автор! Напишіть особливу книгу – і ви митець! Напишіть унікальну книгу – і ви геній!.. Італійський письменник-неореаліст XX століття Італо Кальвіно написав дуже серйозну книгу. Філософські засади того, що ми називаємо життям, історичні відомості про суспільний лад кінця XVIII – початку XIX століть, реалістичні розповіді про складнощі людських стосунків – на все це можна натрапити, гортаючи сторінки збірки “Наші предки”. Книга містить передмову – короткий огляд життя та творчості Італо Кальвіно, – написану професором Норберто Каччальєю, та три романи: “Розполовинений віконт”, “Барон-верхолаз” та “Лицар-невмирака”.

Трилогію справедливо називають алегоричною, адже вона написана за принципом айсберга: ми бачимо верхівку – цікаві розповіді, що лежать в основі книги, – проте їхню суть можемо зрозуміти, тільки пірнувши глибше. Сам митець говорив, що його трилогія є метафорою долі сучасної людини. Та хай які пояснення він дає своїм творам, суддями є читачі – істинно сучасні люди, які можуть або підтвердити, або спростувати твердження автора.

 

Італійський письменник-неореаліст XX століття Італо Кальвіно написав дуже несерйозну книгу. Хіба можна сприймати серйозно оповідки, які певною мірою схожі на побрехеньки славетного барона Мюнхгаузена? Віконт Медардо ді Терральба, розірваний навпіл гарматним ядром, живе собі далі, щоправда, тепер віконтів стає два: добрий і злий… Юний барон Козімо Пйоваско ді Рондо, не бажаючи жити за суспільними правилами та настановами, з дванадцяти років стає абсолютно самостійним, оселившись на деревах і вирішивши не ступати на землю до кінця свого життя… Лицар Агілульф де Гвільдіверн воює, мислить, любить, проте не знає навіть, що таке сон: його тіло не вміє спати, тому що тіла немає… Погодьтеся: повірити в такі історії, сприймаючи їх не як фантастичні небилиці, практично неможливо. Та будьте певні: Італо Кальвіно вміє захоплювати й переконувати. Легка мова, неймовірне почуття гумору, спокійна й упевнена манера розповіді – сеанс книжкотерапії пройде швидко й безболісно. До речі, тут варто віддати належне роботі покійного Анатоля Перепаді, який, уловивши всі до найменшого нюанси стилю італійського письменника, зумів чудово відтворити їх в українському перекладі, не порушивши атмосфери та настрою романів.

 

Коли люди намагаються осмислити життя, вони надумують багато зайвого. Наприклад, шукають межу між серйозним і несерйозним. А виявляється, її немає… Принаймні такий висновок можна зробити, прочитавши романи Італо Кальвіно. А щодо питання, ким же його вважати – автором, митцем чи генієм, – нехай воно залишиться риторичним.

 

Жанна Левицька