Дайте два!

Брати Капранови. Нові розділи до Кобзаря 2000.─К.: Гамазин, 2008.─ 272 с.

Припустимо, ви ніколи не читали «Кобзаря 2000». Як це вам вдалося – інше питання, хоча справді дивно: адже він так довго очолював чи не всі можливі рейтинги продажів, і за теорією великих чисел хтось із ваших друзів мав би з вами поділитися… Ну, добре. Припустимо, вам усе-таки вдалося не прочитати «Кобзаря 2000» і тепер, тримаючи в руках «Нові розділи до Кобзаря 2000», ви собі думаєте: а, черговий сиквел…
Як тяжко ви помиляєтесь! Якщо вам до рук таки потрапила ця книжка, купуйте не вагаючись у двох примірниках: один – щоб ще ваші нащадки могли прочитати, а другий – щоб «пустити по руках», бо все одно це станеться, тому краще попрощатися з другим примірником свідомо і заздалегідь.

 

Бо варто лише розгорнути «Нові розділи до Кобзаря 2000» на будь-якій сторінці і прочитати перше-ліпше речення – і далі ви вже не захочете відриватися від цього процесу: соковита, пружна мова, кожне слово на своєму місці, і якщо спочатку просто починаєш милуватися письменницькою майстерністю, то вже з другого речення і затягує сюжет… Не повертається язик назвати його стрімким або динамічним – просто, стежачи за перебігом подій, не встигаєш відволіктися і втратити цікавість, але й не почуваєшся загнаним рисаком, який хоче зійти з дистанції, відклавши книгу. Якраз оптимальний темп. Утім, почавши читати, ви забудете і про фабулу, і про різні там художні прийоми – ви не помічатимете їх, бо це буде настільки смішно, зворушливо, таємниче, хвилююче, красиво, розумно, продумано, безпосередньо і лірично, що ви з перших сторінок повірите: українська література – велика і прекрасна!

 

Дружина бізнесмена, яка нудьгує, а тому шукає пригод, дивакуватий інтурист, однокласниця, яка зловживає давньою дружбою, ─ ви самі зустрічали цих людей. Але раптом з’являється друга реальність, яка ставить усе з ніг на голову, і у дію вступають сили, котрі заведено звати містичними. Втім ─ жодної фантастики, все залишається у межах реальності ─ специфічної української, але все-ж таки реальності.

 

Якщо ви подивитесь відразу на зміст, то вас обов’язково відвідає дежавю: «Мар’яна-черниця», «Неофіт», «Немирівна»… Саме так. Зміст «Нових розділів…» справді нагадує зміст шевченкового «Кобзаря». Отака хитра композиція. Ба більше – цю книгу і збіркою оповідань не назвеш… Бо, на перший погляд не пов’язані між собою, разом вони справляють надзвичайно цілісне враження. Давно наша література не бачила нічого схожого. А може, ще й взагалі не бачила…

 

P.S. Ну, а якщо ваші нащадки не люблять читати, раджу вдатися до старого фокусу: оголосіть їм, що цю книжку читати заборонено і заховайте подалі. Головне, натякніть, куди саме ─ ефект забороненого плоду спрацює неодмінно… Нащадків обов’язково приваблять еротичні сцени, наявні у кожному оповіданні, – тільки не хвилюйтеся: Брати Капранови пишуть так, що не соромно давати цей текст власній дитині будь-якої статі. Як-то кажуть, респект і шануваннячко!

 

Атанайя Та