Чи потрібно «ЦЕ» для шестилітніх?

Відверта розмова про «ЦЕ»/ Пер. з ісп. О. Юндіної. – К.: Країна мрій, 2006. – 208 с.

«Я вагітна від Хуана-Карлоса!» – мильна опера. «Люба, йди до мене, я тебе хочу!» – американська комедія. «Я тебе …! Ти – …! …!» – російський бойовик. І весь цей шквал інформації – на шестилітнього малюка, який вмикає телевізор. Надивившись та наслухавшись, дівчатко чи хлопча прямує до батьків і задає свої непрості питання. Добре, якщо це буде «звідки беруться діти», а не «що означає …, … та …» У відповідь на зацікавлений погляд допитливого малюка мама зітхає, батько чухає потилицю і вони разом… дістають із книжкової шафи заздалегідь придбану книжку «Відверта розмова про «ЦЕ».

 

Велику за форматом та прикрашену барвистими малюнками книгу можна назвати першою енциклопедією про статеве життя. Після того, як дитина досхочу погортає яскраві сторінки, їй без сумніву захочеться почитати текст. Книга має три рівні. Перший – оповідка про Сергія та Марійку, братика та сестричку, і їхні відкриття про стать, здійснені за допомогою цієї книги та пояснень батьків. Другий – основні інформативні матеріали, подані у вигляді плакатів (наприклад, «Період статевого дозрівання», «Ембріон розвивається та росте»). Третій рівень – стислі нотатки, винесені на поля і надруковані більшим шрифтом. Вони сприймаються як правила, що їх мусить запам’ятати дитина: «Не можна використовувати слова, що означають назви статевих органів, для того, щоб образити когось».

 

Як і належить енциклопедії, «Відверта розмова про «ЦЕ» не обмежується темами статевих органів або зачаття дитини. Завдання поставлене ширше – тут закладаються основи уявлень про расову та гендерну рівність, відчуття людини (слух, нюх, смак, дотик), стосунки між людьми. Кількома словами: всі рівні; всіх треба поважати попри будь-які відмінності; родину треба любити; кохання – це цілком природна річ, якщо люди вже доросли до нього.

 

Між іншим, страшилок про те, що буде, якщо коханням займатимуться не дорослі люди, які вирішили бути парою, а «молоді-зелені» підлітки, у книзі немає. Побіжно згадано про СНІД, а теми ранньої вагітності, абортів, захворювань, що передаються статевим шляхом, відсутні. Очевидно, поясненням такої вибірковості є вік аудиторії: автори «Відвертої розмови» сподіваються, що статеве виховання дитини, коли вона підросте, продовжать інші книжки та бесіди. Натомість у книзі є інша страшилка – про сексуальне насилля над дітьми. Написаний цей розділ цілком у дусі західних уявлень (скажімо, порада звернутися зі скаргою до поліцейського). Воно й не дивно: все ж книжку перекладено з іспанської…

 

До питання перекладу. Загалом претензій не багато. Втім, подекуди трапляються смішні помилки. Як вам твердження: «У матері починаються потуги, які означають початок пологів»? Якби процес народження дитини починався саме з потуг (а не переймів, як слід було би написати), то жінки народжували би, де прихопило, – просто не мали б часу добратися до пологових будинків. І ще – в Іспанії або діти значно менші, ніж в Україні, або абрикосові кісточки значно більші: «Наприкінці четвертого-п’ятого місяців плід сягає розміром великої абрикосової кісточки». Нічого собі кісточка, двадцять п’ять сантиметрів завдовжки!

 

До речі, Сергійко на передостанній сторінці раптом перетворюється на Карлоса…

 

Віта Левицька

Придбати книгу «Відверта розмова про «ЦЕ»

 в інтернет-магазині ВсіКниги.