Побувати на місці Чингісхана

Михайло Єльников. Золотоординські часи на українських землях. – К.: Наш час, 2008. – 176 с.

Що ви знаєте про Золоту Орду – крім того, що її вже нема? Навряд чи багато – навіть якщо за плечима у вас який-небудь історичний факультет. Хіба що коли у вас сильна генетична пам’ять, то при згадці про Золоту Орду ваша рука мимоволі сіпнеться до того місця, де мала би висіти шабля при поясі… Та й узагалі, асоціативний ланцюжок тут досить передбачуваний: смерть, кров, темрява, поневолення – одним словом, загарбники. А хочете побувати на місці Чингісхана? Це екстремальне відчуття вам може подарувати нове поповнення серії «Невідома Україна» – «Золотоординські часи на українських землях» Михайла Єльникова.

 

Усі можливі підзаголовки книги («Україна на перехресті цивілізацій», «Ліс і степ: протистояння світів») винесено на обкладинку – як і деякі історичні проблеми, висвітлені в ній. Звичайно, насправді це все ще треба копати і копати – і у прямому сенсі теж. Але такий початок – дуже вдалий.

 

Написано книгу легко і зрозуміло. Автор дуже чітко уявляв собі все, про що пише, – можливо, і не стовідсотково історично вірно (бо історія узагалі неможлива без спотворень, природних або навмисних), але принаймні просто, рівно, неупереджено і позитивно. До речі, взявши до рук цю книжку, ви маєте чудову нагоду дізнатися точне лексичне значення багатьох слів, які раніше хіба що видавалися вам більш-менш знайомими – наприклад, каганат, мамлюк або нукер. Зазвичай у підручниках з історії такі терміни вважаються зрозумілими читачеві апріорі – принаймні так вважають автори. А у випадку «Золотоординських часів…» дуже приємно від стовідсоткової зрозумілості тексту – велика рідкість для літератури історичної тематики. А щоб читач уже точно не мав вибору, крім як зорієнтуватись у викладеному, у кінці книги наводиться ще й словничок термінів та хронологічна таблиця правлінь – при найменшій плутанині сюди можна зазирнути і зіставити, хто в який час і де правив. А якщо після прочитання книжки ви захотіли унаочнити свої уявлення, то прочитайте розділ «Радимо відвідати!» – там наводяться конкретні адреси та контакти місць, де це можна зробити.

 

Також у книзі нема до чого присікатися з питання історичної коректності: Михайло Єльников не змішує сучасних понять із тогочасними, як і слід сумлінному історикові.
Є, звичайно, і кілька прикрих моментів – особливо своєрідний правопис! Припустимо, «Европу» можна списати на невизначеність сучасного етапу реформ правопису, «землероби» уже починають дивувати – адже з цим калькованим з російської терміном боровся ще Антоненко-Давидович, наполягаючи на автентичних «хліборобах» або «рільниках»… Але це дрібниці. А ось збагнути сенс фрази «За кількістю мешканців воно поступалося лише Багдаду за часів середньовіччя, в ньому налічувалося понад 100 тисяч чоловік» мені не вдалося: або це традиційна калька з російської, і треба було просто сказати «осіб», або маються на увазі мешканці міста Сарай-Берке (саме про нього йдеться) виключно чоловічої статі – а хто там знає, як тоді переписували населення у Золотій Орді…

 

Але це так, ложка дьогтю в бочці меду. Пропорції дотримано точно. Тому хочеться хіба що побажати Михайлові Єльникову нових напрацювань у цій сфері.

Надія Діброва

Придбати книгу Михайла Єльникова «Золотоординські часи на українських землях»

 в інтернет-магазині ВсіКниги.