Про мовну політику без політики

movna politykaМовна політика та мовна ситуація в Україні: Аналіз і рекомендації / За ред. Юліане Бестерс-Дільґер. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 364 с.

Результатом дворічної роботи групи науковців із Австрії, Великої Британії, Німеччини та України, виконаної в рамках проекту «Мовна політика в Україні: антропологічні, лінгвістичні аспекти та подальші перспективи», стала книжка, що побачила світ у видавничому домі «Києво-Могилянська академія».
Соціологічний аспект мовної ситуації в Україні узагальнює Володимир Кулик. У його матеріалі детально проаналізовано використання мовного питання різними політичними силами під час президентської виборчої кампанії 2004 року, Помаранчевої революції, зміни, що сталися в сфері мовної політики на загальнодержавному рівні після Майдану, використання «мовної карти» у Виборах-2006 та 2007, епопею регіональних мовних суверенітетів улітку 2006 року тощо та їх відображення в громадській думці та пресі. Цю тему продовжує стаття Лариси Масенко, цікава також бібліографічним оглядом (щоправда, через не дуже великий обсяг цього тексту огляд не можна вважати вичерпним, але читач знайде там характеристику основних публікацій, присвячених цій проблематиці).
Британський дослідник Білл Баурінґ розглядає правові аспекти функціонування мов в Україні. Увагу привертає його аналіз чинного «Закону про мови», а також ратифікованих Україною міжнародних нормативно-правових актів (зокрема, «Європейської хартії про захист регіональних та меншинних мов») і «мовні» положення інших законодавчих документів.
У статті «Мовні орієнтації та цивілізаційний вибір українців» Ганна Залізняк пропонує зіставну характеристику цивілізаційних орієнтацій (західна (євроцентрична) на противагу євразійській (російськоцентричній)) українських громадян у залежності від того, якій мові вони віддають перевагу. Слід відзначити, що авторці цього тексту не завадило б дещо більше уваги приділити альтернативним варіантам цивілізаційного вибору: т.зв. «третього («власне українського») шляху», а також цивілізаційним орієнтаціям представників менших за чисельністю етнічних та мовних груп (зокрема, кримських татар).
Галузевий підхід використовують у своїх текстах такі автори, як Оксана Калиновська (сфера освіти), Юліане Бестерс-Дільґер (ЗМІ), Надія Трач (сфера судочинства та діловодства). Дослідження регіональної специфіки функціонування мов представлено лише одним матеріалом – Віра Сквирська досліджує мовні проблеми в Одесі впродовж пострадянського періоду.
Завершує дослідницьку частину книжки стаття Сальваторе дель Ґаудіо й Богдани Тарасенко, присвячена особливостям функціонування в мовному просторі України такого лінгвістичного феномену, як суржик.
Також читач знайде рекомендації щодо здійснення мовної політики, підготовлені дослідницькою групою, що працювала над виданням. Позитивом є відмова авторів від акцентування на співвідношенні вживання української та російської мов, наголошення на необхідності забезпечення мовних прав представників кримськотатарської, угорської та інших меншин, а не лише російської. Цікавою ознакою є політична безсторонність авторів книжки (цьому сприяє й те, що її підготовлено міжнародною командою) – на тлі політизованих дискусій з «мовного питання» це справляє гарне враження.

Сергій Гірік