Львів сльозам не вірить!

Ганна Медвідь. Маґда, батькова дочка. – Львів: ЛА «Піраміда», 2007. – 208 с.

Свій перший роман «Маґда, батькова дочка» Ганна Медвідь створювала як вітчизняну альтернативу західним серіалам та жіночим романам, до примітиву яких ми вже якось звикли. Події розгортаються в радянські часи: від боївок УПА та червоних карателів до перебудови й розвалу Союзу. Маленька Маґда живе разом з батьком у селі. Її дитинство закінчується з появою мачухи й нескінченної роботи по господарству, що звалюється на плечі «прикарпатської Попелюшки». Позбавлена сімейного тепла, дівчинка шукає натхнення в пошитті одягу, математиці, а найголовніше – у своїх мріях покинути село. Маґда обирає професію, яка назавжди мусить прив’язати її до міста. Практична та розсудлива, Маґда впевнено підіймається по службовій драбині, аж тут раптом майбутня «залізна леді» спалахує від ніжного погляду та міцних рук її першого і єдиного кохання – Івана. Однак він мусить одружитися на вагітній від нього Кларі, доньці першого секретаря обкому партії.

 

Спустошення від зради, шлюб із нелюбим, дочка, і робота, робота, робота… Коли минає молодість і шал перших років подружнього життя, зберегти повагу й любов одне до одного стає так важко… Випустивши своє «жіноче щастя» із надто амбітних рук, «одиначки» починають розуміти, що зароблені гроші не відшкодують їм втрачене. Проте Маґда не здається: мовляв, щастя не в гаманці, але й без нього нелегко.

 

Постає типова картина десь із середини кінострічки «Москва сльозам не вірить!»: сильна й приваблива бізнес-вумен, її самостійна дочка, «Жигулі»… Чи не щороку по кілька місяців триває бурхливий роман з Іваном, який мусить від часу своєї еміграції до Америки жити на дві країни, дві родини. Маґда, не вагаючись, народжує і виховує Іванову доньку Лору, на хвилі перебудовницького хаосу започатковує власну справу. Через свою протагоністку Маґду авторка реалізовує американську мрію в житті простої української жінки з села. У романі немає традиційного для сучукрліту цинізму й вульгарності в образах чоловіків; «ліжкові» епізоди виписано з дозованою, природною еротичністю без порно-садистських афектацій та гімну тваринній хтивості. Цілком вписана у схему «без мужика», Маґда все ж не стає феміністкою. Вона все життя чекає на Івана, а відсутність у житті коханої людини заповнює роботою. Роман закінчується американським гепі-ендом: Маґда та Іван нарешті одержують другий шанс.

 

Дарма Ганна Медвідь назвала свій роман «жіночим». Не скажу, що новоспечена романістка своєю книгою вигадала щось особливо оригінальне, однак їй, на відміну від багатьох не менш самовпевнених українських письменниць, вдалося описати жіночу долю нехитро й правдиво, лишаючись при цьому толерантною до обох статей. У такому разі, не «жіночий роман», а «казка для дорослих», яким так хочеться вірити, що в сорок років життя тільки починається.

Юлія Морозюк

Придбати книгу Ганни Медвідь  «Маґда, батькова дочка»

 в інтернет-магазині ВсіКниги.