Казки по-київськи

Зірка Мензатюк. Київські казки. – Л.: «Видавництво Старого Лева», 2006. – 91 с.

На чарівній мапі дитячої літератури чимало країн і міст – Оз, Нарнія, Світокрай, Небувальщина, Середзем’я, Земномор’я… Київ. Здивовані? А чому б і ні? Якщо досі вислів «наш чарівний і казковий Київ» був просто ввічливим штампом стосовно столиці України від її мешканців чи гостей, то з листопада минулого року Київ з’явився не лише на туристичних, але й казкових картах. Адже на книжкових ятках тепер є «Київські казки» Зірки Мензатюк, авторки дитячих книг «Казочки-Куцохвостики» та «Таємниця козацької шаблі».

 

Несподіванка перша: побачило світ це видання аж ніяк не у столиці, як очікувалося із назви, – а у Львові, у «Видавництві Старого Лева». Це вже друга спроба видавництва переселити українські міста до чарівних світів: три роки тому воно випустило антологію казок про Львів.

 

Несподіванка друга: мінімальне втручання чарів при перетворенні міста на казкове. І справді, хіба велика дивовижа ─ дізнатися про вечірку київських відьом на Лисій горі чи закляті скарби княжих часів? Перед нами спроба створити сучасну міську казку, перетворивши на казкових персонажів пересічних істот: журналістів щоденної газети, двірників, викладачів, студентів, митців, продавців і бездомних котів. Диво виникає просто під уважним поглядом письменниці на речі й події, повз які ми, поспішаючи, пробігаємо щодня. І ось виявляється, що час від часу вулицями Києва блукає коза у капелюшку – її отримала в подарунок від тітки молода художниця і привезла до міста. На цвітіння бузку в Ботанічному саду прилітає помилуватися зелений марсіанин. Князь Кий із братами та сестрою щороку приїжджає подивитися на своїх нащадків у День Києва. А снігові баби з Труханового острова на Різдво ходять колядувати до Святого Володимира на Володимирську гору. Хіба ж ми про це не знали раніше? Знали… Просто не звертали уваги.

 

Ось така гра у пізнаваність: і місць, де розгортаються події, і персонажів (багато читачів – і юних, і дорослих – зможуть упізнати в героях оповіді себе). Постійні відсилання до загальновідомих народних казок і легенд, наскрізний гумор (така собі киянська самоіронія) надають неповторного чару «Київським казкам», роблячи їх книжкою для усієї родини. Хоча, згідно з післямовою-коментарем, цей цикл казкових новел адресовано дітям 6-8 років ─ якраз тим, хто щойно навчився читати. І справді, саме для них буде корисною краєзнавча інформація, що ненав’язливо примостилася поміж чарів. Водночас завдяки цим культурно-просвітницьким вкрапленням книжка знадобиться і вчителям на уроках із курсу «Я та Україна».

 

І нарешті погортати книгу буде не лише корисно, але й просто приємно всім, хто любить Київ – незалежно від віку та професії. Хоча б задля того, щоб помилуватися ілюстраціями Тетяни Семенової: її яскраві, сонячні, радісні малюнки зачудовують. Саме таким Київ існує у наших мріях – без смогу, заторів на дорогах, всюдисущих куп сміття… Барвистий, привітний, з увічливими, усміхненими киянами та зачудованими-захопленими гостями. Хтозна, може, оселившись у чарівній країні дитячих книг, наша столиця дійсно показковішає. Таки приємно жити поміж див…

 

Зоя Жук