Про що пліткують арки й колонади

Архітектура. Дитяча енциклопедія. – Х.: Фоліо, 2007. ─ 318с.

Усвідомлення істинності вислову “Скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина” приходить до людини зазвичай запізно. А шкода. Бо вивчення іноземної мови поступово відкриває незнані горизонти та навіть здатне певним чином піднести над буденністю. Наталі Безпаловій ─ авторці однієї з енциклопедій, що побачила світ у видавництві “Фоліо”, ─ у цьому плані пощастило, як нікому. Адже вона володіє однією з найбільш поширених, але найменш знаних мов. Одиницями цієї мови є фронтони та ратуші, склепіння та балки, кронштейни та обеліски, а називається ця мова “архітектурою”.

 

Ви здивовані? І дарма. Адже піраміди й собори часто можуть розповісти не менше (а іноді й більше) про історію, культуру та людей певного періоду, аніж пергаменти, папіруси, воскові дощечки чи книжки. Давні міста часто називають кам’яними літописами, бо саме з виникнення перших постійних поселень умовно починається історія людства. Тож архітектура є тією універсальною мовою, завдяки якій до нас може дійти розповідь про життя інших народів та епох. Не кажучи вже про те, що архітектурні шедеври часто надихають письменників на шедеври літературні. За прикладами далеко ходити не треба ─ згадайте хоча б “Собор паризької Богоматері” Гюго або “Диво” Загребельного. Можливо, якби автори  цих книг не володіли мовою архітектури, їх романи не притягували б уваги такої кількості читачів?

 

Якщо бажанням розуміти мову палаців загорілися і ви ─ можете сміливо озброюватися книгою під назвою “Архітектура” видавництва “Фоліо”. Ця енциклопедія допоможе вам швидко та із задоволенням оволодіти відповідною лексикою (за допомогою словника, розміщеного наприкінці книги), ознайомитись із часовими формами архітектури (розділ за розділом простеживши прогрес від мегалітичних споруд кам’яного віку до архітектури ХХ століття) та закріпити знання за допомогою численних прикладів (по дві-три фотографії чи не на кожному розгорті книги). Як і годиться солідному підручникові, розвиток архітектури певного періоду подається у історичному контексті, враховуючи культурні особливості доби та підкреслюючи те, як світогляд та природні умови впливають на діяльність зодчих різних регіонів світу. Окремі розділи присвячені так званим “семи чудесам” античного світу та архітектурі України.

 

Єдиним недоглядом упорядників є хіба те, що видання позиціоноване як “дитяча енциклопедія”, рекомендована для середнього шкільного віку. Насправді книга містить розгорнуті, написані легким стилем розповіді, які зацікавлять не тільки школярів, але набагато ширшу вікову аудиторію.

 

Тож скеровані рукою досвідченого викладача Наталі Безпалової, ви сторінка за сторінкою поринете у світ пірамід ацтеків, японських садів із каменю, мусульманських мечетей, російських дерев’яних церков. А одного разу ви впіймаєте себе на тому, що розумієте, про що базікають балкони й арки у сусідньому дворі.

Тетяна Самчинська