«Жіночий бокс»: повний нокаут!

Ганна Ручай Жіночий бокс . – К.: Гамазин, 2008. – 352 с

Якщо книжку написав чоловік – це література. А якщо жінка – це жіноча література. Жінки, що не згодні з такою постановкою питання, пишуть під чоловічими псевдо. А згодні лише підсміюються – навіщо боротися з чимось, якщо це можна використати? І під брендом «Жіноча проза» видають справжні епічні твори… І в такій обгортці тексти лише виграють.

Новий сучасний епос Ганни Ручай «Жіночий бокс» розповідає про Життя, Любов та пошуки Любові у цьому світі, з усіма поневіряннями, надіями та інколи фантастичними пригодами саме тоді, коли цього аж ніяк не очікуєш.

Роман поєднує різні часові відрізки та події з життя головної героїні – від дитинства  до зрілого віку. Кожен відлік часу поданий дуже своєрідно – як окремий раунд у великому двобої із самим життям за право на своє щастя. Але інколи доводиться викрадати його в інших… Бо якщо ти тендітна особа жіночої статі, то хіба це означає, що не можеш дати гідного відкоша обставинам? Аж ніяк! І це чудово доводить Ганна Ручай у незвичному форматі сучасної саги про Життя. Що далі просуваєшся сторінками роману, то складніше відірватися – сюжет інтригує майстерно вплетеними у канву химерними та дивовижними пригодами. Мимоволі починаєш хвилюватись і вболівати за головну героїню… Тут немає ні стрілянини, ні карколомних погонь, проте напруга почуттів підкупає і зворушує. Наприклад, у химерній історії “Абітура”, де абсолютно наївна, як то мовиться, по життю героїня відчайдушно береться шантажувати знайомого студентських літ, аби прилаштувати на безоплатне відділення вузу сина померлої подруги… Чи в зовсім уже кумедному “Вигаданому Сергієві”, який цілком можна вважати пародією на дамський роман. І кожна новела-раунд “Жіночого боксу” саме така – суперечлива і провокаційна.

Сюжет, інколи дуже гротескно, перестрибуючи наперед та повертаючись назад, але вже з точки зору іншого героя, повертає нас до думки, що щастя для жінки існує. І за нього потрібно боротися – навіть отримуючи нищівні удари долі по різних вразливих точках, не скаржачись на важкі життєві обставини, в які безжально вводить головну героїню Ганна Ручай. Але безжальність тут цілком виправдана, бо без цього зник би сам сюжет твору – можна сказати, що вона і є головною рушійною силою роману. Авторка намагається донести, що гендерного питання не існує. І для того, аби витримувати нескінченні удари, потрібно загартовуватися, підводитися знов і знов, продовжувати жити в цьому світі, чекаючи (можливо, все життя) на єдине велике Кохання, знаходячи його відлуння в абсолютно різних чоловіках…

У романі варто відзначити і яскраву, колоритну мову та вдалі описи природи: вона починає виступати не як декорація до розгортання головних подій, а як творець цих самих подій, надихаючи головну героїню на різні вчинки. Майже шкода, що «Жіночий бокс» справді практично не розрахований на чоловіків – в основному тому, що вони такої книжки і до рук не візьмуть, не те щоби розгорнути і зануритись у сюжет. Тому цілком закономірно, що аудиторія у книги буде переважно жіночою. Саме жінка зможе як слід насолодитися цим твором – бажано довгими зимовими вечорами, закутавшись у плед перед каміном…

Павло Тацій