Не їжте люля-кебаб, він може виявитися іфрітом!

Андрій Бєлянін Джек на Сході – К.: «Зелений пес». – 2005. – 192 с

Схід, як відомо, – справа тонка. Якщо хочете в цьому пересвідчитися, вирушайте в дивовижну подорож із героями роману російського письменника Андрія Бєляніна «Джек на Сході».

Нарешті українські читачі дочекалися перекладу третьої книжки із серії пригод Божевільного Короля та його друзів. Пригод зі східним колоритом, із аксакалами та саксаулами, з іфритами та нефритами, з ішаками та кишлаками.

Роман написаний у кращих традиціях жанру фентезі. Сюжет цікавий, напружений і захоплюючий. Герої дещо стандартні: джигіт із величезним мечем і сталими моральними принципами – Божевільний Король, його наречена, золотокоса красуня Шелті, – смілива дочка лицаря і вправна мисливиця. Вони надійні, сильні та передбачувані. Ложкою дьогтю в діжці меду цього суцільного позитиву є бабій і базіка Сем Вілкінс. Він через свій довгий язик завжди потрапляє в скрутні ситуації, із яких врешті-решт доводиться виплутуватися його друзям. Цього разу він також є заводієм бурхливих подій, гостро приправлених східним присмаком.

Схід Бєляніна – уявний, несправжній, це – не кіношна «шокуюча Азія» і не огорнуті солодкими пахощами казки Ша­­хере­зади. Швидше, це – колоритне фентезійне тло для розгортання основної сюжетної лінії. Джини, іфрити, маги та інші східні міфічні істоти не схожі на страшних і значних супротивників, вони занадто емоційні, дещо незграбні й комічні (навіть їхні імена  – Лю-ля-ке-баб, Байрам-Бабай  – свідчать про відсутність загрози з їхнього боку). Тому читач не надто переймається реальністю небезпеки для головних героїв, оскільки відчуває, що складні перешкоди буде подолано, і, врешті-решт, запанує мир і злагода.

Роман написаний легко й весело. Мова героїв дотепна, насичена каламбурами. Невтомний базіка Сем постійно розважає всіх своїми довгими монологами про кохання, відвагу й дружбу і навіть примудряється мати з того певну вигоду – наприклад, своїми байками йому вдалося втихомирити жахливого пустельного пса Карсака.

Отож, якщо вам набридло читати про жахливих потворних прибульців чи про запеклу криваву боротьбу з орками, тролями, мерцями, роботами, клонами і т. п., раджу почитати «Джека на Сході», щоб відпочити, посміятися й зберегти свої нерви. Знайте, що автор – поблажливий. Він не дозволить нікому загинути, бо в його вигаданому світі немає місця смерті й стражданню. Крім того, цю книжку рекомендовано читати дітям шкільного віку (бажано під партою), а також тим, хто плутає в східних ресторанах бастурму з пахлавою і вважає, що іфрит – то коштовний камінь, а чайхана – тонізуючий напій. А якщо серйозно, цей роман варто прочитати, щоб хоч на мить відчути дотик спекотного сонця Сходу, побачити, як магічних ворогів знешкоджують розмовами про кохання чи простим і щирим словом подяки, і зрозуміти, що дитинство не закінчується, просто треба його пам’ятати й берегти.

Наталя Артеменко