СИЛУЕТ НЕЗАБУТНЬОГО МАЙСТРА

Михайло Коцюбинський. Тіні забутих предків. – Х.: «Фоліо». – 2005. – 350 с.

Класика вічна – завдяки своїй чистоті, довершеності й повсякчасній актуальності. Вічна в людській пам’яті, шкільних та вузівських програмах з літератури, у кіноекранізаціях… Вічна у видавничих проектах та на поличках книгарень.

 

Харківське «Фоліо», набивши руку на виданні творів із золотого фонду зарубіжного письменства (серія «Бібліотека світової літератури»), взялося за вітчизняні зразки. У започаткованій цього року серії «Українська класика» вже презентовано книжки Лесі Українки та Івана Котляревського. Чергова ошатна новинка – «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського у яскравій і одночасно ненав’язливій обкладинці з кадрами з однойменного фільму С. Параджанова.

 

У томику знаходимо не тільки ліричну повість із карпатського життя, але й трагічну «Fata morgana», а також 14 зразків малої прози. Добірка покликана задовольнити потреби як школярів (оповідання «Харитя», «Ялинка», казка «Хо», оповідання – фактично повість – «Дорогою ціною»), так і студентів (етюди «Лялечка» і «Цвіт яблуні», акварель «На камені», образки «Поєдинок» і «Він іде!», нарис «В путах шайтана» тощо). Окремо подаються пояснення незрозумілих слів.

 

Трохи дивує те, що повз увагу упорядників пройшли визнані шедеври «Intermezzo», «Persona grata», «Подарунок на іменини», «Сміх». Безперечно, перший є чи не в кожній шкільній хрестоматії, однак без нього будь-яке вибране має вигляд неповного, надто ж – збірка «найкращих творів». Три інші новели вивчаються на філологічих факультетах, і студентська братія була б рада бачити й ці твори. Взагалі ж, як на мене, укладачі недооцінили написане письменником протягом першого десятиріччя ХХ століття, зосередившись на ранній новелістиці. Звичайно, їх обмежував обсяг видання, однак вибраний варіант – усе-таки не найоптимальніший.

 

Тексти надруковано за «булівським» (із відомої багаторічної серії «Бібліотека української літератури» видавництва «Наукова думка») двотомником 1988 року, тому їхня автентичність безсумнівна. Натомість книжці бракує наукової солідності: впадає в око відсутність передмови й приміток. Фахова сучасна передмова просто необхідна у виданнях нашої класики для подолання стерео­типів її сприйняття, нав’язаних ще радянським літературознавством. Гадаю, можна було б знайти спеціаліста, який не відмовився б відкрити М. Коцюбинського по-новому – найперше школярам і просто аматорам художнього слова. А примітки, теж де в чому альтернативні до укладених у радянські часи, сприяли б цьому.

 

А так, коли проводити аналогію з живописом, видання явило нам не повнокровний портрет визначного прозаїка, а його чіткий силует, де не видно розумного погляду допитливих очей і доброго усміху… Кожен читач візьме від представлених текстів стільки, скільки здатен узяти, проте всі вкотре переконаються: майстерність Коцюбинського надзвичайна, і класика – вічна.

 

Сергій НЕСЕНЕНКО