РЕАНІМАЦІЯ КАРЛА МАРКСА

Поль Рікер. Ідеологія та утопія. – К.: «Дух і літера». – 2005. – 386 с.

Після демонтажу Радянсь­кого Союзу наша філософська думка надовго відвернулася від ідей марксизму-ленінізму. У нас сьогодні, на відміну від закордонних наукових кіл, навіть цитування творів Карла Маркса в наукових роботах стало своєрідним «моветоном» і викликає посмішки. Проте Маркс є одним із найвизначніших філософів світу, і дослідження його праць та доробку його послідовників не припиняються. Наочним прикладом може слугувати книга Поля Рікера «Ідеологія та утопія» – курс лекцій відомого французького філософа, прочитаний ним у Сполучених Штатах.

 

Світова філософська думка вже давно прямує до визнання фальшивості об’єктивної реальності. Світ є непізнаваним, і ми можемо його сприйняти лише у викривлених варіантах, які спотворені або нашим соціокультурним простором, або сукупністю текстів про цей світ тощо. Поль Рікер обґрунтовує парадоксальну думку: першим, хто підняв цю проблему у філософії, був Карл Маркс. І навіть більше – уся марксистська філософія базується саме на цьому розумінні світу як фікції. А головним завданням Людини марксисти бачать подолання тих викривлень, які накладає на неї суспільство. Основний термін, яким Рікер називає цю викривлену реальність, – утопія. Він розмежовує класичне спри­йняття утопії як ілюзорного світу радості та достатку, яке ввели в наше побутування представники просвітництва, і утопії як загальносуспільної ідеології.

 

Уся книга Поля Рікера – це аналіз творів найвпливовішихсвітових філософів, які досліджували тему неможливості пізнання реальності: Маркс, Альтюсер, Мангайм, Вебер, Габермас, Гірц, Фур’є, Сен-Сімон. Кожен із них розкривав якусь свою маленьку частину правди про об’єктивну реальність у різних сферах існування суспільства, починаючи від релігійної та закінчуючи економічною. При зіставленні складається цілісна картина викривлення реальності в людській свідомості. На базі своїх досліджень Рікер виводить думку, що ідеологія як один із головних замінників реальності просто необхідна для існування суспільства, оскільки гола правда є настільки шокуючою, що її краще не сприймати взагалі. Людство продукувало, продукує й буде продукувати ідеології та змушувати усіх членів соціуму в них вірити. Такі вже закони людського існування.

 

Правда, у своєму аналізі марксизму й постмарксизму автор не досяг тієї частки маргінальності, як його відомий співвітчизник філософ-деконструктивіст Жак Дерріда, який вважав, що окрім цієї квазі-реальності нічого не існує. За висновками Рікера, об’єктивний світ існує, проте він закритий шорами ідеології-утопії.

 

Сподіваюся, що ця книга сучасного французького філософа зіб’є той неприємний присмак, який наклався на всю філософію марксизму після невдалих експериментів радянської влади над своїми підлеглими народами. Очевидно, керівники СРСР погано читали свого ідейного натхненника, оскільки замість того, щоб знищити будь-яку ідеологію, яка викривлює реальність, вони побудували нову, набагато сильнішу, із апаратами ліквідації тих, хто не вірив у чергову утопію.

 

Павло САЛИГА