МУЗИЧНІ ФЕЄРВЕРКИ АБО ТАЛАН БОГДАНА ЖОЛДАКА

Богдан Жолдак. Музичні війни, або Талан Віктора Гуцала. – К.: Криниця, 2004. – 416 с.

Зізнаюся: не без сумніву я бралася за книжку Богдана Жолдака «Музичні війни, або Талан Віктора Гуцала». Напружував гриф «Випущено на замовлення Державного комітету телебачення та радіомовлення України за Програмою випуску соціально значущих видань». Чесно кажучи, упеклися ті видання, соціальну значущість яких визначає відомий своєю «прозорістю» комітет.

 

Словом, за Станіслав­сь­ким, – «не вірю!», от не вірю, і все.
І даремно, як виявилося. Книжка про Віктора Гуцала, видатного диригента, керівника Національного оркестру народних інструментів України, народного артиста України, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка, написана блискуче. Низький уклін панові Богдану Жолдаку. Якщо пошукати в музикознавчій вітчизняній літературі щось подібне, то «від першої особи» (втім, без замилування собою), із численними подробицями, але без занурення в них із головою, – написані хіба що «Спогади» Олександра Кошиця.

 

Аж трохи жаль пана Богдана, який альтруїстично розчиняється у своєму тексті, бо коли говорить «я» – то мовить це від імені Віктора Омеляновича Гуцала. Натомість через такий творчий тандем «автор-інтерв’юер» маємо прекрасний текст, розлогий без довгості, багатогранний без строкатості, яскравий – цілий феєрверк фактів, суджень, зауважень.

 

Багато про що можна прочитати у книзі про Гуцала: про містечкових євреїв Меджибіжа і голодомор 1947 року, про музичні війни між прихильниками різних інструментальних концепцій у виконавстві радянського періоду, про особ­ливості звуковидобування на кобзі, сопілці, інших українських народних інструментах, про видатних музикантів минулого – Миколу Кондратюка, Івана Козловського, Анатолія Солов’яненка, про порядкування тодішніх чиновників від культури. Це своєрідний підручник – для виконавця-народника, для звукорежисера, для музико­знавця, для викладача будь-якої музичної дисципліни та керівника будь-якого колективу.

 

Безперечний лідер, харизматична людина, тонкий музикант, спостережливий науковець – все це Віктор Гуцал. Представник великої когорти виконавців на народних інструментах, які в музичному середовищі завжди мають славу трудоголіків, заповзятих музик, які можуть грати що завгодно, будь-коли й будь-де. «Народників», словом, – простих, щирих, дружніх і приязних людей.
Написати про це все – талан уже Богдана Жолдака. Слово «талан» має водночас значення «доля», «везіння», «фортуна», і разом із тим «талант». А хіба ж не везіння – зустрітися двом талановитим людям? І хіба не талант – видати книжку, за яку не соромно? 

 

Гарні фото, гарний друк, гарний дизайн… І все це без найменших ознак шароварництва чи бажання підфарбувати дійсність. Можна сказати впевнено: нарешті у нас вийшла якісна й читабельна монографія про Музиканта.   

 

Олена ЧЕКАН