НЕВІДОМИЙ СОЛДАТ ІЗ НІЖИНА

Ярослав Гадзінський 48200. – Ніжин: Видавництво ДПУ ім. М. Гоголя, 2004. – 78 с.

Навіть якщо вас захоплюють колізії російських телесеріалів чи споживання попкорну за переглядом чергової серії «Зоряних війн», якщо ви ще марите ковбасою за два двадцять, і вам не дає спокою імперське минуле – раджу хоча б заради інтере­су відкрити поетичну збірку під назвою «48200». Її автор – 22-річний ніжинець Я. Гадзінський, лауреат поетичних конкурсів «Молоде вино» (Київ, 2001) та «Смолоскип» (Київ, 2003).

Кажучи серйозно, «48200» (це міжнародний товарний код України) – як на мене – просто бомба. Бо цей художній твір запросто може струснути ваші мізки вибуховою енергією несподіваних метафор, свіжих порівнянь та яскравих епітетів. У поетичній мові Ярослава Гадзінського безліч технократизмів, урбанізмів, сюрреалізмів тощо. Щоправда, вони можуть суттєво ускладнити сприйняття тексту, якщо ви вважаєте останнім Великим Поетом Тараса Григоровича. Але головне – це справжня, чесна та щира поезія незакомплексованої радянською чи американською віртуальністю людини. Я. Гадзінський – представник сучасної творчої еліти – солдат, який веде війну за смаки майбутніх поколінь, котрі оберуть не плин за течією, а боротьбу за свій власний шлях у житті.

Під час прочитання «48200» підозри щодо нездорової природи електронної техніки набувають ознак твердої впевненості – Гадзінський переконує, що «демон-ксерокс тиражує сотні пусток». Поет дивиться із «хмарочоса-дзвіниці» на людей-споживачів у раю супермаркетів, для яких замість запаху квітів – запахи мила та шкіри, які тільки вважають, що живуть, насправді животіючи, не розвиваючись духовно.

Ліричний герой віршів Я. Гадзінського бунтує проти такого стану речей. Із юнацьким максималізмом він оголошує війну Дракону-Системі, яка перетворює людей на бездушні гвинтики. Системі, що дістає людину вже у зародку, цідячи із ненароджених душ еліксири молодості для багатих цього світу. Поет, спростовуючи канон «один у полі не воїн», самотужки оголошує війну одній із голів міфічного Дракона – світовим спецслужбам: поліції, міліції, ФБР, ФСБ, Інтерполу, СБУ. Бунт одинака, звичайно, приречений на провал. Але герой Гадзінського – воїн, який б’ється на невидимому для людей-споживачів фронті. Тому він готується до нових «невідомих битв», передбачаючи фатальний фінал: «На Голгофі зварені труби/ Електроди й потріскані губи». Електронний хрест чи то пак стілець – апологія сатанинського технократизму. Природа – єдина сила, що здатна чинити гідний спротив. Вона спотворена людьми, але все ж ділиться снагою з тими, хто потребує її допомоги.

Якщо ви дочитали до цього місця, то вам залишається знайти, дістати з-під землі збірку Ярослава Гадзінського і перевірити, чи я, бува, не помилився у своїх рефлексіях. А прочитавши «48200», вам не захочеться знову приєднуватися до споживацької Матриці. Бо ця поезія – потужний імпульс, щоб прокинутися раз і назавжди.

Артем Антонюк